• "енергосфера" - джерела енерг≥њ - передумова ≥снуванн¤ будь-¤коњ цив≥л≥зац≥њ.
• "техносфера" - система виробництва, що грунтуЇтьс¤ на енергетичн≥й баз≥ ≥ т≥сно пов'¤зана ≥з системою розпод≥лу в суспiльствi.
• "соц≥осфера" - кожна цив≥л≥зац≥¤ маЇ свою систему взаЇмопов'¤заних сусп≥льних орган≥зац≥й.
• "≥нфосфера" - кожна цив≥л≥зац≥¤ маЇ своњ канали зв'¤зку, ¤кими тече необх≥дна ≥нформац≥¤.
• "психосфера" - в будь-¤к≥й культур≥ ≥снують широко розповсюджен≥ найб≥льш сп≥льн≥ дл¤ вс≥х член≥в сусп≥льства риси, ¤к≥ й утворюють сусп≥льний характер.
• "б≥осфера" - кожна цив≥л≥зац≥¤ функц≥онуЇ в б≥осфер≥ й в≥ддзеркалюЇ або зм≥нюЇ м≥шанину населенн¤ та ресурс≥в «емлi.
• кодекс повед≥нки - кожна цив≥л≥зац≥¤ маЇ не¤вний кодекс - сукупн≥сть правил або принцип≥в, ¤к≥ охоплюють ус≥ сфери њњ д≥¤льност≥.
• супер≥деолог≥¤ - кожна цив≥л≥зац≥¤ маЇ власний наб≥р вагомих культурних пон¤ть, ¤к≥ формують њњ погл¤д на реальн≥сть ≥ виправдовують њњ ≥снуванн¤.

1. ѕерша ’вил¤: с≥льськогосподарська цив≥л≥зац≥¤, дом≥нувала на вс≥й земн≥й кул≥ в≥д приблизно 8 тис. р. до –.’. - 1650-1750 р. п≥сл¤ –.’. ќброб≥ток земл≥ став першим поворотним пунктом розвитку людського сусп≥льства.
2. ƒруга ’вил¤: ≥ндустр≥альна: 1650-1750 п≥сл¤ –.’. - приблизно 1955 р. у —Ўј (коли к≥льк≥сть прац≥вник≥в обслуговуванн¤ вперше перевищила к≥льк≥сть роб≥тник≥в завод≥в та фабрик). ѕромислова революц≥¤ поклала початок ƒруг≥й ’вил≥ перем≥н.
3. “рет¤ ’вил¤: охоплюЇ б≥льш≥сть високотехнолог≥чних, промислово розвинених крањн, починаючи приблизно з 1960-х рр.

*в ц≥й книз≥ ≈. “оффлер зовс≥м не вживаЇ терм≥н "пост≥ндустр≥альна" на позначенн¤ цив≥л≥зац≥њ “ретьоњ ’вил≥, терм≥н "≥нформац≥йне сусп≥льство" в≥н згадуЇ один чи два рази, виключно коли мова йде про ≥нфосферу “ретьоњ ’вил≥.  рањни, на котр≥ сьогодн≥ накочуЇтьс¤ “рет¤ ’вил¤ перем≥н, автор завжди називаЇ "високотехнолог≥чними"*

• накочуючись на рiзнi суспiльства, ƒруга ’вил¤ спричинила криваву, тривалу в≥йну м≥ж захисниками с≥льськогосподарського минулого й поборниками майбутнього. Ќаприклад: ‘ранцузька революц≥¤ 1789, громад¤нська в≥йна в —Ўј 1861-1865, реставрац≥¤ ћейдз≥ в япон≥њ 1868, революц≥¤ в –ос≥њ 1917 (вона велас¤ не за комун≥зм, а за впровадженн¤ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ). ƒесь на середину XX ст. сили ѕершоњ ’вил≥ були переможен≥ й на земл≥ запанувала цив≥л≥зац≥¤ ƒругоњ ’вил≥.
• цив≥л≥зац≥¤ ƒругоњ ’вил≥ була не випадковою сум≥шшю компонент≥в, а системою з частинами, ¤к≥ взаЇмод≥¤ли м≥ж собою в б≥льш або менш передбачений спос≥б, фундаментальн≥ модел≥ ≥ндустр≥ального житт¤ були однаков≥ в ус≥х крањнах, незалежно в≥д њхньоњ культурноњ спадщини або пол≥тичних в≥дм≥нностей: чи вони називалис¤ кап≥тал≥стичними чи комун≥стичними.

• ядерна (нуклеарна) с≥м'¤ (¤дерна в розум≥нн≥ саме лише ¤дро, н≥кого зайвого): в сусп≥льств≥ ѕершоњ ’вил≥ розширена с≥м'¤ складалась з к≥лькох покол≥нь i купи родичiв, така велика с≥м'¤ була стаб≥льною, прив'¤заною до земл≥ й виконувала всю роботу разом ¤к економ≥чна виробнича одиниц¤. —усп≥льство ƒругоњ ’вил≥ потребувало моб≥льних прац≥вник≥в, ¤к≥ могли б швидко переселитись туди, де були нов≥ робоч≥ м≥сц¤. ўоб вив≥льнити роб≥тник≥в дл¤ заводськоњ прац≥, багато функц≥й с≥м'њ перейшли до нових спец≥ал≥зованих утворень: осв≥та д≥тей - до школи, п≥клуванн¤ про старих - до будинк≥в дл¤ старих та притулк≥в. —тандартна ¤дерна с≥м'¤ ƒругоњ ’вил≥ складаЇтьс¤ з батька, матер≥ й к≥лькох д≥тей.
• «агальна державна осв≥та - њњ метою була п≥дготовка молод≥ на рол≥ в ≥ндустр≥альному сусп≥льств≥. Ўкола, орган≥зована на фабричний зразок, почала масовий випуск письменноњ, навчаноњ п≥дкорюватись й виконувати одноман≥тну роботу, пунктуальноњ робочоњ сили.
• ¬елик≥ корпорац≥њ - технолог≥¤м ƒругоњ ’вил≥, заснованим на сер≥йному виробництв≥, були потр≥бн≥ величезн≥ суми кап≥талу, б≥льш≥, н≥ж њх могли надати ≥ндив≥д чи невелика група.

• вс≥ групи людей, в≥д перв≥сних час≥в до сьогодн≥шнього дн¤ залежать в≥д сп≥лкуванн¤ м≥ж собою безпосередньо, в≥ч-на-в≥ч. јле потр≥бн≥ були також засоби передач≥ ≥нформац≥њ в простор≥ й час≥. ” цив≥л≥зац≥њ ѕершоњ ’вил≥ ц≥ канали зв'¤зку обслуговували лише багатих ≥ можновладц≥в, системи передач≥ ≥нформац≥њ за меж≥ с≥м'њ або села були закрит≥ ≥ використовувалис¤ з метою сусп≥льного або пол≥тичного контролю.
• ƒруга ’вил¤ розбила цю монопол≥ю на зв'¤зок ущент, оск≥льки њњ технолог≥¤м та фабрично-сер≥йному виробництву був потр≥бен масовий ≥нформац≥йний обм≥н. ѕошта, що була першим широко в≥дкритим каналом зв'¤зку ≥ндустр≥альноњ доби, телефон та телеграф - були системами дл¤ разовоњ доставки посланн¤ в≥д одного в≥дправника до одного адресата.
• але сусп≥льству з сер≥йним виробництвом та масовим споживанн¤м потр≥бн≥ були засоби, щоб посилати пов≥домленн¤ в≥д одного в≥дправника до багатьох адресат≥в одночасно: засоби масовоњ комун≥кац≥њ: газети, журнали, рад≥о, телебаченн¤, к≥но. ”с≥ вони орган≥зован≥ за принципом фабрики: штампують дл¤ м≥льйон≥в однаков≥ пов≥домленн¤, достоту ¤к завод штампуЇ однаков≥ вироби дл¤ використанн¤ в м≥льйонах дом≥вок.
• т.ч. у вс≥х ≥ндустр≥альних сусп≥льствах, кап≥тал≥стичних та соц≥ал≥стичних, з'¤вилис¤ детально опрацьован≥ канали зв'¤зку ≥нфосфери, ¤кими ≥ндив≥дуальн≥ та масов≥ пов≥домленн¤ могли бути розповсюджен≥ так само ефективно, ¤к товари чи сировина.

1. люди виробл¤ють продукц≥ю дл¤ свого власного споживанн¤. Ћюдина Ї одночасно ≥ виробником, ≥ споживачем - ц≥ дв≥ функц≥њ злит≥. ” виробництв≥ ѕершоњ ’вил≥ сектор "ј" переважав.
2. виробництво дл¤ торг≥вл≥ або обм≥ну в≥докремлюЇ виробника в≥д споживача. ” виробництв≥ ѕершоњ ’вил≥ сектор "Ѕ" був невеликим.

• внасл≥док цього под≥лу м≥ж виробництвом ≥ споживанн¤м ринок, одне з незначних, другор¤дних ¤вищ ѕершоњ ’вил≥, перем≥стивс¤ в самий вир житт¤, а економ≥ка стала "ринковою" - ¤к в кап≥тал≥стичн≥й, так ≥ в соц≥ал≥стичн≥й систем≥ господарюванн¤. –инок не Ї синон≥мом пон¤тт¤ "прибуткова економ≥ка", адже обм≥н, а отже й ринок, з'¤вивс¤ ран≥ше в≥д прибутку й незалежно в≥д нього. –инок по сут≥ Ї мережою обм≥ну, розпод≥льним щитом, через ¤кий товари й послуги, ¤к ≥ листи, направл¤ютьс¤ за своњм призначенн¤м. –инок властивий не т≥льки кап≥тал≥зму, а й соц≥ал≥стичному ≥ндустр≥альному сусп≥льству.
• суть потреби в ринков≥ ¤к розпод≥льному щит≥ пол¤гаЇ в тому, щоб знову з'Їднати споживача та виробника, перем≥стити товари в≥д виробника до споживача, але це неминуче надаЇ тим, хто контролюЇ ринок, надм≥рну владу, незважаючи на ту риторику, ¤ку вони використовують, щоб цю владу виправдати.

• стандартизац≥¤ - вс≥ ≥ндустр≥альн≥ сусп≥льства виробл¤ють м≥льйони однакових вид≥в продукц≥њ. —тандартизовано працю, ф≥нанси, мову, дозв≥лл¤, стил≥ житт¤, курси шк≥льноњ осв≥ти, р≥зн≥ рег≥они крањн почали вигл¤дати однаково: скр≥зь виникали однаков≥ бензозаправочн≥ станц≥њ, рекламн≥ щити та будинки. ѕринцип стандартизац≥њ проник в ус≥ аспекти людського житт¤.
• спец≥ал≥зац≥¤ - розпод≥л прац≥, що зб≥льшив продуктивн≥сть трудових сил, призв≥в врешт≥ до спец≥ал≥зац≥њ та профес≥онал≥зац≥њ ус≥х стор≥н житт¤. ÷ив≥л≥зац≥¤ ƒругоњ ’вил≥ маЇ анал≥тичний характер: пост≥йно наголошуючи на детал≥зац≥њ, на прогресивно точн≥шому й точн≥шому вим≥р≥ все менших ≥ менших проблем, ми знаЇмо все б≥льше й б≥льше про менше й менше.
• синхрон≥зац≥¤ - м≥рою того, ¤к поширювалос¤ заводське виробництво, висока варт≥сть машин ≥ велика взаЇмна залежн≥сть роботи вимагала все б≥льшоњ синхрон≥зац≥њ: ¤кщо одна група роб≥тник≥в на завод≥ зап≥знювалас¤ з виконанн¤м завданн¤, ≥нш≥ л≥н≥њ теж затримувалис¤. ѕунктуальн≥сть стала соц≥альною необх≥дн≥стю, синхрон≥зована була не лише прац¤, а й соц≥альне житт¤.
• концентрац≥¤ - на в≥дм≥ну в≥д сусп≥льств ѕершоњ ’вил≥, ¤к≥ жили коштом широко розс≥¤них джерел енерг≥њ, сусп≥льства ƒругоњ ’вил≥ стали майже повн≥стю залежними в≥д зосереджених десь у певних м≥сц¤х родовищ викопного палива. ≤ндустр≥альна цив≥л≥зац≥¤ сконцентрувала не лише енерг≥ю, а й населенн¤ в г≥гантських м≥стах, д≥тей в школах, сконцентрувала працю, з≥бравши величезну к≥льк≥сть роб≥тник≥в на заводах, сконцентрувала потоки кап≥талу, породивши корпорац≥њ та монополо≥њ.
• максимал≥зац≥¤ - ≥ндустр≥альна цив≥л≥зац≥¤ схильна до г≥гантоман≥њ, захопленн¤ величчю та зростанн¤м, "велике" стало синон≥мом "ефективного". —хильн≥сть до г≥гантоман≥њ в≥дбилас¤ у збиранн≥ багатьох вид≥в даних у статистичний ≥нструмент, в≥домий ¤к ¬аловий Ќац≥ональний ѕродукт, ¤кий м≥р¤в "масштаб" економ≥ки, п≥дсумовуючи варт≥сть вироблених у н≥й товар≥в та послуг. ÷ей ≥нструмент економ≥ст≥в ƒругоњ ’вил≥ мав багато вад: так, ¬Ќѕ, м≥р¤ючи лише ринкову д≥¤льн≥сть чи обм≥н, майже нехтував весь широкий спектр економ≥ки, ¤ка базувалас¤ на неоплачуваному виробництв≥, наприклад, вихованн¤ д≥тей ≥ домашню працю (тобто сектор "ј": виробництво дл¤ власного споживанн¤).
• централ≥зац≥¤ - централ≥зц≥¤ пол≥тичноњ влади, виробництва, кап≥тала, енерг≥њ, людей, ≥нформац≥њ.

÷≥ ш≥сть принцип≥в застосовувались ¤к в кап≥тал≥стичних, так ≥ в соц≥ал≥стичних сусп≥льствах ≥ндустр≥ального св≥ту, тому що вони неминуче виникали внасл≥док того, що в≥дстань м≥ж виробником ≥ ринком пост≥йно зростала.  ожен ≥з цих основних принцип≥в сьогодн≥ знаходитьс¤ п≥д ударом сил “ретьоњ ’вил≥.

• ≤нтегратори: ≥ндустр≥ал≥зм розбив сусп≥льство на тис¤ч≥ взаЇмопов'¤заних м≥ж собою частин - фабрики, церкви, школи, профсп≥лки, в'¤зниц≥, л≥карн≥ ≥ т.д. ’тось мусив ≥нтегрувати усе це докупи. ÷¤ потреба призвела до по¤ви багатьох вид≥в фах≥вц≥в, чињм головним завданн¤м стала ≥нтеграц≥¤. ÷≥ адм≥н≥стратори, ком≥сари, президенти, бюрократи проникли в ус≥ види д≥¤льност≥ ≥ прошарки сусп≥льства. ¬ б≥знес≥ також, чим дедал≥ складн≥шало виробництво, а розпод≥л прац≥ ставав все б≥льш спец≥ал≥зованим, найман≥ фах≥вц≥ з управл≥нн¤ почали не лише керувати повс¤кденними справами компан≥њ, а й визначати њњ в≥ддалену мету та стратег≥ю, перебравши владу до своњх рук.
• цi iнтегратори сам≥ були орган≥зован≥ в њЇрарх≥ю ел≥т та субел≥т.  ожна галузь промисловост≥, г≥лка ур¤ду, спорт, рел≥г≥¤, осв≥та, наука ≥ т.п. скоро породили св≥й власний ≥стебл≥шмент. ¬лада в цив≥л≥зац≥њ ƒругоњ ’вил≥ була под≥лена м≥ж сотн¤ми й нав≥ть тис¤чами таких спец≥ал≥зованих ел≥т. ≤ нарешт≥, на ще вищому р≥вн≥, ≥нтеграц≥¤ нав'¤зувалас¤ "суперел≥тами", ¤к≥ в≥дпов≥дали за розм≥щенн¤ ≥ розпод≥л ≥нвестиц≥й. “аким чином суперел≥ти визначали л≥м≥ти, в межах ¤ких зобов'¤зан≥ були функц≥онувати сам≥ ≥нтегратори.

• нац≥њ - це не "духовн≥ утворенн¤", ¤к назвав њх Ўпенглер, ≥ не "ментальн≥ сп≥льноти". Ќе Ї нац≥¤ ≥ "багатою спадщиною пам'¤ток", ¤кщо використати висл≥в –енана, або "загальним баченн¤м майбутнього", ¤к стверджував ќртега.
• за “оффлером, те, що ми називаЇмо нов≥тньою нац≥Їю Ї феноменом ƒругоњ ’вил≥ - це сплав двох складових: ун≥ф≥кованоњ пол≥тичноњ системи та ун≥ф≥кованоњ економ≥ки. ƒорог≥ ≥ндустр≥альн≥ технолог≥њ могли окупитис¤ лише за умови, що товар≥в виробл¤лос¤ б≥льше, н≥ж потребував м≥сцевий ринок. јле б≥знесмени не могли купувати й продавати на велик≥й територ≥њ, ¤кщо за межами власних громад вони потрапл¤ли в лаб≥ринт р≥зних митних збор≥в, виробничих закон≥в та валют. ўоб нов≥ технолог≥њ окупилис¤, м≥сцев≥ економ≥ки мусили об'Їднатис¤ в Їдину нац≥ональну економ≥ку. ÷е означало нац≥ональний розпод≥л прац≥ ≥ нац≥ональний ринок дл¤ предмет≥в широкого вжитку та кап≥талу, що, в свою чергу, вимагало нац≥онального пол≥тичного об'Їднанн¤.

• щоб вижити, ≥ндустр≥альна цив≥л≥зац≥¤ потребувала дешевих ресурс≥в ≥ззовн≥. ¬она розпочала масову атаку на св≥т ѕершоњ ’вил≥, перемогла й нав'¤зала себе м≥льйонам людей, створивши Їдиний ≥нтегрований св≥товий ринок. ѕор≥вн¤но з ≥ндустр≥альною експанс≥Їю ≥мпер≥ал≥зм ѕершоњ ’вил≥ був незначним, не ≥нтегрованим в економ≥ку. ƒруга ’вил¤ перетворила цю в≥дносно маломасштабну др≥бну крад≥жку на великий б≥знес. ≤мпер≥ал≥зм ƒругоњ ’вил≥ був наст≥льки ≥нтегрованим в економ≥чну структуру ≥ндустр≥альноњ крањни, що в≥д нього стала залежати на¤вн≥сть робочих м≥сць дл¤ простих роб≥тник≥в.
• м≥жнародний под≥л прац≥, в ¤кому почали брати участь крањни ѕершоњ ’вил≥, експортуючи до ≥ндустр≥альних держав продукти харчуванн¤ та сировину, призв≥в до того, що населенн¤ цих с≥льськогосподарських крањн було вт¤гнуте в економ≥чну залежн≥сть в≥д св≥тового ринку, на ¤кий воно не мало змоги вплинути. ÷ив≥л≥зац≥Їю ƒругоњ ’вил≥ керувала св≥това ел≥та - невелика група ≥ндустр≥альних держав, ¤к≥ дом≥нували у решт≥ рег≥он≥в св≥ту.

• п≥дкоренн¤ природи: ¤к кап≥тал≥сти, так ≥ соц≥ал≥сти вважали пануванн¤ над природою та њњ експлуатац≥ю завданн¤м науковоњ д≥¤льност≥ людини.
• еволюц≥¤: ¤к людина Ї вершиною тривалого процесу еволюц≥њ, так ≥ ≥ндустр≥ал≥зм - це вища стад≥¤ еволюц≥њ супроти не≥ндустр≥альних культур, ¤к≥, врешт≥-решт мають також "цив≥л≥зуватись".
• принцип прогресу: ≥стор≥¤ нев≥дворотно тече до кращого житт¤ дл¤ людства, сусп≥льний прогрес Ї неминучим.

ѕ≥д цими переконанн¤ми лежать ще глибш≥ у¤вленн¤ про реальн≥сть - певна сукупн≥сть невисловлюваних в≥рувань про елементарн≥ основи людського досв≥ду:

• пон¤тт¤ часу: зам≥сть неч≥тко окреслених ≥нтервал≥в, под≥бних до "часу доњнн¤ корови", цив≥л≥зац≥¤ ƒругоњ ’вил≥ пор≥зала час на точн≥, стандартн≥ в≥др≥зки, незалежн≥ в≥д конкретного сезону чи сусп≥льства, розм≥стила ц≥ в≥др≥зки по пр¤м≥й л≥н≥њ, продовживши њњ у минуле ≥ спр¤мувавши вперед у майбутнЇ. „ас став л≥н≥йним (хоча де¤к≥ не≥ндустр≥альн≥ сусп≥льства нав≥ть ≥ сьогодн≥ сприймають час ¤к коло, а не ¤к пр¤му л≥н≥ю). Ћ≥н≥йний час став передумовою дл¤ ≥ндуст-реальних погл¤д≥в на еволюц≥ю та прогрес, в≥н зробив њх переконливими.
• пон¤тт¤ простору: ¤кщо с≥льське господарство виробило цив≥л≥зац≥ю "обмеженого простору", то ≥ндустр≥альна цив≥л≥зац≥¤ створила культуру планетарного масштабу: товари, люди й ≥дењ перевозилис¤ за тис¤ч≥ миль та на ≥нш≥ континенти. Ѕуло створено безл≥ч спец≥ал≥зованих простор≥в - ¤к-от контори, банки, пол≥ц≥йн≥ в≥дд≥лки, фабрики, зал≥зничн≥ станц≥њ, крамниц≥, в'¤зниц≥, пожежн≥ станц≥њ, притулки, театри, школи, музењ, л≥карн≥ ≥ т.п. ÷≥ спец≥ал≥зован≥ простори мали бути старанно скоординован≥ - дл¤ того, щоб мати потр≥бних людей у м≥сц¤х, де вони могли знадобитис¤ у слушний момент. ÷е була синхрон≥зац≥¤ у простор≥, под≥бна до часовоњ синхрон≥зац≥њ.
• пон¤тт¤ матер≥њ: за в≥дпов≥дь на питанн¤ "з чого все зроблене?" ≥ндустр≥альна цив≥л≥зац≥¤ прийн¤ла атомну модель реальност≥. ¬сесв≥т побудований ≥з блок≥в матер≥њ, ¤ка в свою чергу складаЇтьс¤ з найменших непод≥льних частинок - атом≥в, ¤к≥ не виникають з н≥чого ≥ н≥куди не щезають. јтомна модель ф≥зичноњ реальност≥ призвела до становленн¤ пон¤тт¤ автономного ≥ндив≥да, базовоњ частки сусп≥льства.
• пон¤тт¤ причинност≥: поки цив≥л≥зац≥¤ не знайде ¤кесь по¤сненн¤, чому все в≥дбуваЇтьс¤, вона не зможе програмувати житт¤ ефективно. ÷ив≥л≥зац≥¤ ƒругоњ ’вил≥ знайшла свою в≥дпов≥дь на питанн¤ причинност≥ у в≥дкритому Ќьютоном ун≥версальному закон≥ т¤ж≥нн¤. якщо св≥т складаЇтьс¤ з окремих часток, тод≥ вс≥ причини виникають в≥д њх взаЇмод≥њ.  ожне ¤вище, в≥д атома всередин≥ людськоњ кл≥тини до з≥рки в н≥чному неб≥, почало тлумачитись ¤к рух матер≥њ, де кожна частка актив≥зуЇ ≥ншу, примушуючи њњ рухатис¤. ќтже, природа й сусп≥льство орган≥зован≥ в≥дпов≥дно до певних незм≥нних закон≥в, ¤к≥ людина може в≥дкрити та досл≥дити, аби з всеос¤жним знанн¤м п≥д≥йти до перетворенн¤ тих самих природи й сусп≥льства.

≤ндуст-реальн≥сть не була морально нейтральною, ¤к вона намагалас¤ вдати. ¬она була само-виправдальним джерелом, войовничою супер≥деолог≥Їю ƒругоњ ’вил≥, ≥з ¤коњ вийшли вс≥ характерн≥ ≥деолог≥њ л≥вого й правого крила ≥ндустр≥альноњ доби.

який критер≥й прийн¤ти дл¤ оц≥нки вс≥Їњ цив≥л≥зац≥њ: життЇвий р≥вень, ¤кий вона забезпечуЇ масам, що в н≥й живуть? „и вплив на тих, хто живе за њњ межами? „и њњ вплив на б≥осферу? „и досконал≥сть њњ мистецтв? „и довготу житт¤ њњ людей? „и њњ науков≥ дос¤гненн¤? „и свободу њњ особистост≥? як не ≥снуЇ одн≥Їњ причини по¤ви цив≥л≥зац≥њ ƒругоњ ’вил≥, так не може бути ≥ Їдиноњ оц≥нки.

• по-перше, ми дос¤гли поворотного пункту у своњй "в≥йн≥ з природою". Ѕ≥осфера просто не зможе б≥льше терп≥ти ≥ндустр≥альний натиск.
• по-друге, ми не можемо дал≥ покладатис¤ на запаси нев≥дновлюваноњ енерг≥њ. ќчевидно, що дешева енерг≥¤ - одне з двох найважлив≥ших джерел ≥снуванн¤ ≥ндустр≥альноњ цив≥л≥зац≥њ - скоро зак≥нчитьс¤. ¬одночас вичерпуЇтьс¤ й ≥нше приховане джерело ≥снуванн¤ - дешева сировина.

Ѕоротьба за енергосферу в≥дбуваЇтьс¤ сьогодн≥ в ус≥х високотехнолог≥чних крањнах: Ї 3 сторони:

• приб≥чники ƒругоњ ’вил≥: ≥снуЇ багато п≥дприЇмц≥в, що вклали кап≥тали в стару енергетичну базу. “ому вони виступають за подальше використанн¤ традиц≥йних джерел енерг≥њ та технолог≥њ - вуг≥лл¤, нафти, газу ≥ ¤дерноњ енерг≥њ. ÷≥ сили мають м≥цн≥ позиц≥њ в нафтодобувних компан≥¤х, п≥дприЇмствах, ¤дерних ком≥с≥¤х, г≥рничих корпорац≥¤х ≥ своњх об'Їднаних профсп≥лках. —ьогодн≥ вони ще мають перевагу, проте вони намагаютьс¤ зберегти енергетичну базу, проблеми ¤коњ фактично неможливо розв'¤зати.
• перех≥д до енергетичноњ бази “ретьоњ ’вил≥ п≥дтримують об'Їднанн¤ споживач≥в, еколог≥в, учених ≥ п≥дприЇмц≥в пров≥дних галузей промисловост≥.
• приб≥чники ѕершоњ ’вил≥ закликають до поверненн¤ в до≥ндустр≥альне минуле, до л≥кв≥дац≥њ б≥льшост≥ технолог≥й, що обмежило б моб≥льн≥сть, призвело б до знелюдненн¤ й загибел≥ м≥ст ≥ нав'¤зало б аскетичну культуру в ≥м'¤ консервац≥њ минулого. Ћобб≥сти ƒругоњ ’вил≥ умисне плутають цих приб≥чник≥в архањки з прихильниками “ретьоњ ’вил≥.

• енергетична криза радикально прискорить перех≥д в≥д спустошливо-енергетичних технолог≥й ƒругоњ ’вил≥ до низькоенергетичних галузей “ретьоњ ’вил≥. “оффлер пише, що технолог≥¤ ƒругоњ ’вил≥ потерп≥ла поразку: добуванн¤ вуг≥лл¤ та виробництво рейок, тканин, стал≥, авто, гуми, верстат≥в - ус≥ класичн≥ галуз≥ промисловост≥ ƒругоњ ’вил≥ в≥д середини 1950-х почали в≥дставати й слабнути в ≥ндустр≥альних крањнах, одночасно перем≥щаючись до "крањн, що розвиваютьс¤", де робоча сила дешевша. –ег≥они або сектори високотехнолог≥чних крањн, оперт≥ на виробництво ƒругоњ ’вил≥ - нин≥ занепадають, а т≥, що грунтуютьс¤ на виробництв≥ “ретьоњ ’вил≥ - п≥д≥ймаютьс¤.
• головн≥ галуз≥ ери “ретьоњ ’вил≥, що спричин¤тимуть значн≥ зрушенн¤ в економ≥чн≥й потужност≥, в соц≥альному та пол≥тичному розклад≥ сил: це чотири групи спор≥днених галузей: електрон≥ка, комп'ютери, молекул¤рна б≥олог≥¤ й генетика, комерц≥йне використанн¤ космосу та океану.
• в той час коли сили ƒругоњ ’вил≥ п≥дтримують старий, бездумний п≥дх≥д до технолог≥й: "якщо це працюЇ, продаЇтьс¤, - виробл¤й його", “рет¤ ’вил¤ в розбудов≥ своњх набагато потужн≥ших технолог≥й вже не може керуватись такими ж короткозорими та егоњстичними критер≥¤ми економ≥чноњ вигоди та в≥йськовоњ потуги. Ќовим технолог≥¤м доведетьс¤ пройти набагато б≥льше випробувань - еколог≥чних, соц≥альних, економ≥чних ≥ стратег≥чних. ѕерш н≥ж дозволити технолог≥њ формувати наш≥ ц≥л≥, сл≥д запровадити сусп≥льний контроль за головними напр¤мками технолог≥чного поступу, нов≥ технолог≥њ мають бути технолог≥чно перев≥рен≥ на можлив≥ негативн≥ насл≥дки.
• нов≥ технолог≥њ мають бути:
  1. низькоенергетичними, працюючими на розосереджених, широкодоступних джерелах енерг≥њ;
  2. маломасштабними: виробленими радше дл¤ особистого та м≥сцевого використанн¤, н≥ж т≥льки дл¤ нац≥ональних та св≥тових ринк≥в. “ехнолог≥¤ не маЇ бути великою, дорогою або комплексною, аби давати великий ефект.
  3. ресурсозбер≥гаючими: л≥кв≥довувати в≥дходи в такий спос≥б, щоб ≥ головний, ≥ поб≥чний продукт кожноњ галуз≥ був сировиною дл¤ наступноњ
• прив'¤зка нових технолог≥й до новоњ енергетичноњ бази п≥дн≥ме на абсолютно новий р≥вень усю нашу цив≥л≥зац≥ю. ¬идозм≥нюючи техносферу, ми також революц≥он≥зуЇмо ≥нфосферу.

• кожен ≥з нас створюЇ в своњй черепн≥й коробц≥ розумову модель реальност≥: сукупн≥сть в≥зуальних, слухових, сенсорних образ≥в; "зв'¤зк≥в", що визначають в≥дношенн¤ на зразок сл≥в "мати" й "дитина", що де¤к≥ з них прост≥, а ≥нш≥ - складн≥ й умогл¤дн≥, на зразок думки, що "причиною ≥нфл¤ц≥њ Ї п≥двищенн¤ зароб≥тноњ плати". ”с≥ ц≥ образи формуютьс¤ сигналами або ≥нформац≥Їю, ¤ка доходить до нас ≥з навколишнього середовища.

  ƒитина ѕершоњ ’вил≥, виростаючи в сел≥, ¤ке зм≥нювалось дуже пов≥льно, будувала свою модель реальност≥, користуючись образами, отриманими з дуже малоњ к≥лькост≥ джерел ≥нформац≥њ - учител¤, св¤щенника, кер≥вника й, над усе, в≥д с≥м'њ. ≤ церква, ≥ с≥м'¤, ≥ держава стверджували одне й те саме. ƒруга ’вил¤ значно зб≥льшила к≥льк≥сть канал≥в, ≥з ¤ких ≥ндив≥д формував свою картину реальност≥. “епер пор¤д ≥з минулими, також ≥ засоби масовоњ ≥нформац≥њ: газети, журнали, рад≥о, телебаченн¤ допомагали виробити стандарти повед≥нки, ¤ких вимагала ≥ндустр≥альна система виробництва. ѓхн¤ потужн≥сть використовувалась в рег≥ональних, етн≥чних, родових та л≥нгв≥стичних напр¤мках, щоб стандартизувати образи, ¤к≥ пливли в розумовому потоц≥ сусп≥льства.

• немасов≥ засоби масовоњ ≥нформац≥њ: у 1970-х в —Ўј, коли багатотиражн≥ газети ≥ журнали великих м≥ст занепали, одночасно зросла к≥льк≥сть м≥н≥-журнал≥в, нац≥лених на задоволенн¤ вузьких, особистих ≥нтерес≥в, рег≥ональних чи м≥сцевих ринк≥в. Ћюбител≥ ав≥ац≥њ, п≥дл≥тки, фермери зах≥дного рег≥ону, ж≥нки-спортсменки, любител≥-водолази, пенс≥онери, б≥знесмени штату  ентукк≥ - ус≥ вони мають свою власну пресу. –ад≥останц≥њ також почали звертатис¤ до спец≥ал≥зованих груп, а не до одн≥Їњ непод≥льноњ масовоњ аудитор≥њ, ¤к було дос≥. ™ д≥апазон приватних частот, де на в≥дм≥ну в≥д звичайного одностороннього рад≥омовленн¤, вод≥њ автомоб≥л≥в можуть говорити м≥ж собою.  абельне телебаченн¤ дозвол¤Ї обирати спец≥ал≥зован≥ телеканали за своњм смаком - в≥д дошк≥льн¤т до л≥кар≥в, юрист≥в або "лише дорослих".
• демасиф≥кац≥¤ засоб≥в масовоњ комун≥кац≥њ демасиф≥куЇ також наш≥ думки. ¬ добу ƒругоњ ’вил≥ безперервне нагн≥танн¤ засобами масовоњ комун≥кац≥њ стандартизованоњ образност≥ створило те, що критики називають "загальною думкою". —ьогодн≥ погл¤ди на все - в≥д поп-музики до пол≥тики - стають менш загальними. ”згоджен≥сть розбиваЇтьс¤ вщент. Ќа особистому р≥вн≥ ми повн≥стю оточен≥ фрагментами образ≥в, сум≥сними або не взаЇмопов'¤заними. «ам≥сть довгоњ, зв'¤зноњ "низки" ≥дей, синтезованоњ дл¤ нас, нам усе част≥ше пропонують коротк≥, модульн≥ образи ≥нформац≥њ - реклами, команди, теор≥њ, уривки новин, *отак≥ от конспекти :) *. ќтже, “рет¤ ’вил¤ змушуЇ нас формувати своњ власн≥ "ланцюги" ≥з матер≥алу, ¤ким стр≥л¤ють нов≥ засоби комун≥кац≥њ: зам≥сть того, щоб отримувати вже сформовану ментальну модель реальност≥, ми мусимо перевинаходити њњ заново. ÷е накладаЇ на нас величезний т¤гар. јле й веде в напр¤мку до б≥льшоњ ≥ндив≥дуальност≥.
• "≥нформац≥йне сусп≥льство" - виникаЇ через величезне зростанн¤ к≥лькост≥ ≥нформац≥њ, ¤кою ми обм≥нюЇмос¤ одне з одним. ÷е в≥дбуваЇтьс¤ тому, що чим р≥зноман≥тн≥шими стають фрагменти нашоњ цив≥л≥зац≥њ, тим б≥льший ≥нформац≥йний обм≥н маЇ в≥дбуватис¤ м≥ж њњ частинами, аби збер≥гти њњ ц≥л≥сть. ќск≥льки люди стають дедал≥ б≥льш ≥ндив≥дуал≥зованими, нам потр≥бно все б≥льше ≥нформац≥њ - сигнал≥в ≥ нат¤к≥в, щоб передбачити, ¤к вони збираютьс¤ поводитись у в≥дношенн≥ до нас.
• розумове середовище: створюЇтьс¤ на основ≥ ¤к найширшого розповсюдженн¤ домашн≥х комп'ютер≥в та њх об'Їднанн¤ в розгалужен≥ мереж≥. Ќа ц≥й основ≥ формуютьс¤ "електронн≥ сп≥льноти" - групи людей з однаковими ≥нтересами, ¤к≥ можуть сп≥лкуватись на великих в≥дстан¤х. ¬иникаЇ питанн¤: чи не зможе ¬еликий Ѕрат стежити за кожним нашим рухом, п≥дключившись до ц≥Їњ мереж≥? ¬≥дпов≥дь “оффлера: чи зможе ¬еликий Ѕрат стежити за кожним користувачем, ¤кщо њх безл≥ч, завд¤ки широкому розповсюдженню розуму в усьому навколишньому середовищ≥? “ака децентрал≥зац≥¤ розуму радше послабить централ≥зовану владу.
• сусп≥льна пам'¤ть: спочатку людськ≥ групи мусили збер≥гати сп≥льну пам'¤ть там, де й приватну, - в умах ≥ндив≥д≥в. Ќайстар≥ш≥ люди у вигл¤д≥ ≥стор≥њ, м≥фу, фольклору та легенд передавали њњ своњм д≥т¤м через розмову, п≥сню, молитву або своњм прикладом. ќбс¤г сусп≥льноњ пам'¤т≥ був обмежений. ÷ив≥л≥зац≥¤ ƒругоњ ’вил≥ вивела њњ за колишн≥ меж≥: розповсюдила масову письменн≥сть та систематичн≥ д≥лов≥ записи, побудувала тис¤ч≥ б≥бл≥отек ≥ музењв. «б≥льшуючи м≥сце збер≥ганн¤ нагромадженого знанн¤, ƒруга ’вил¤ прискорила процеси сусп≥льних перем≥н, народивши культуру, ¤ка зм≥нювалас¤ й розвивалас¤ швидше, н≥ж будь-¤ка з тих, що ≥снували ран≥ше. ÷ив≥л≥зац≥¤ “ретьоњ ’вил≥ даЇ змогу записувати свою д≥¤льн≥сть до найменших подробиць.

• не може бути чистим прикладом "сусп≥льства облуговуванн¤" або "≥нформац≥йноњ економ≥ки": ¤к з≥ стратег≥чних, так ≥ з економ≥чних причин багат≥ крањни не можуть соб≥ дозволити в≥дмовитись взагал≥ в≥д матер≥ального виробництва, просто њм дл¤ цього потр≥бна менша к≥льк≥сть роб≥тник≥в. Ќа¤вна тенденц≥¤: нин≥ менш розвинен≥ крањни випускають товари масового виробництва, а б≥льш високорозвинен≥ крањни здеб≥льшого експортують товари, вироблен≥ в одному екземпл¤р≥ або невеликими парт≥¤ми завд¤ки висок≥й робоч≥й квал≥ф≥кац≥њ та високим затратам на проведенн¤ досл≥джень: комп'ютери, спецобладнанн¤, л≥таки, автоматизован≥ виробнич≥ системи, зброю, фармацевтичну продукц≥ю ≥ т.д.
• не масове: ¤кщо суть виробництва ƒругоњ ’вил≥ пол¤гала у великих парт≥¤х м≥льйон≥в одиниць стандартизованоњ продукц≥њ, то суть виробництва “ретьоњ ’вил≥ - це невелик≥ парт≥њ продукц≥њ, почасти або повн≥стю виготовленоњ за техн≥чними умовами замовника. Ќапр¤м, у ¤кому ми рухаЇмс¤: безперервне виробництво дл¤ ≥ндив≥дуального використанн¤ ц≥лком за техн≥чними умовами замовника. “.ч. замовник безпосередньо буде включений у виробничий процес.
• ц≥л≥сне виробництво: тод≥ ¤к виробництво ƒругоњ ’вил≥ було картез≥анським, тобто продукц≥¤ ¤вл¤ла собою купу деталей, ¤к≥ сл≥д було з≥брати у к≥нцевий вироб, то виробництво “ретьоњ ’вил≥ - ц≥л≥сне. Ќаприклад: наручний годинник ран≥ше складавс¤ з сотн≥ рухомих деталей, нин≥ ми маЇмо точн≥ш≥ й над≥йн≥ш≥ електронн≥ годинники, ¤к≥ взагал≥ не мають рухомих частин.  рих≥тн≥ м≥кропроцесори в дедал≥ б≥льш≥й к≥лькост≥ вид≥в продукц≥њ зам≥нюють дуже багато звичайних компонент≥в. ѕроникаючи на молекул¤рний р≥вень, ми об'ЇднуЇмо все б≥льшу к≥льк≥сть функц≥й у все меншу к≥льк≥сть деталей.

• нова система виробництва може перем≥стити м≥льйони робочих м≥сць ≥з завод≥в та контор, куди њх занесла ƒруга ’вил¤, туди, де вони були спочатку: в приватний д≥м. ÷е можливо т≥льки дл¤ певноњ частини б≥лих ком≥рц≥в: тих, хто маЇ справу не ≥з речами, а з ≥нформац≥Їю та ман≥пулюванн¤м символами, що велика частина њхньоњ прац≥ може виконуватис¤ дома. якщо це в≥дбудетьс¤, зм≥нитьс¤ кожна сусп≥льна ≥нституц≥¤, в≥д с≥м'њ до школи та корпорац≥њ.
• вплив на с≥м'ю: сп≥льна прац¤ завжди була фактором, що об'Їднував родину. ≈лектроний котедж дасть змогу подружж¤м та њх д≥т¤м працювати разом, ¤к один робочий осередок. “.ч. дитина буде ран≥ше прилучатис¤ до св≥ту прац≥, а с≥м'¤ в≥зьме на себе де¤к≥ функц≥њ школи.
• вплив на сп≥льноту: прац¤ вдома, ¤кщо охопить значну частку населенн¤, означатиме б≥льшу стаб≥льн≥сть сп≥льноти, т.¤. прац≥вникам не треба буде кожного разу пересуватис¤ при зм≥н≥ роботи, достатньо буде лише п≥дключитис¤ до ≥ншого комп'ютера. —≥м'¤ б≥льше уваги прид≥л¤тиме життю своЇњ громади, м≥сцев≥й пол≥тиц≥ та участ≥ в добров≥льних об'Їднанн¤х.
• вплив на навколишнЇ середовище: перенесенн¤ роботи або ¤коњсь њњ частини в дом≥вку зменшить забрудненн¤ середовища, т.¤. п≥дключенн¤ до в≥дновлюваних джерел енерг≥њ (сонце, в≥тер ≥ т.д.) на маломасштабн≥й основ≥ усуваЇ потребу в палив≥, що спричин¤Ї велике забрудненн¤.
• економ≥чний вплив: групи тих, хто працюЇ вдома повний робочий день почали б орган≥зовуватись у невелик≥ компан≥њ, об'Їднуватись у кооперативи. ƒо децентрал≥зац≥њ виробництва вдались би й корпорац≥њ, заохочуючи орган≥зац≥ю менших робочих п≥дрозд≥л≥в.
• психолог≥чний вплив: зам≥сть св≥ту опосередкованих людських в≥дносин, ≥з екраном комп'ютера м≥ж ≥ндив≥дом та рештою людства, ¤к це у¤вл¤ть соб≥ автори науково-фантастичних опов≥дань, ми можемо постулювати св≥т, под≥лений на два види людських взаЇмин: один вид - реальн≥ поглиблено-особист≥ взаЇмини з домашн≥ми та сус≥дами, другий - взаЇмини опосередкован≥.

• демасиф≥коване сусп≥льство: сьогодн≥ люди загострено усв≥домлюють свою етн≥чну, рел≥г≥йну, профес≥йну, статеву, субкультурну та особисту в≥дм≥нн≥сть. √рупи, ¤к≥ в еру ƒругоњ ’вил≥ боролис¤ за свою "≥нтеграц≥ю" або "асим≥л¤ц≥ю" в масове сусп≥льство, тепер в≥дмовл¤ютьс¤ зректис¤ своЇњ в≥дм≥нност≥: зам≥сть цього вони п≥дкреслюють своњ ун≥кальн≥ особливост≥.
• розширена електронна с≥м'¤: розпад сьогодн≥шньоњ стандартноњ ¤дерноњ с≥м'њ (чолов≥к-годувальник, дружина-кухарка та к≥лька д≥тей) Ї частиною загальноњ кризи ≥ндустр≥ал≥зму, розпаду вс≥х ≥нституц≥й, породжених ƒругою ’вилею. ¬ цив≥л≥зац≥њ “ретьоњ ’вил≥ прот¤гом тривалого часу матимемо велике розмањтт¤ с≥мейних структур, жодна форма не дом≥нуватиме. ” електроному котедж≥ д≥ти не т≥льки спостер≥гатимуть за реальною роботою своњх батьк≥в, а й, дос¤гши певного в≥ку, сам≥ залучатимутьс¤ до нењ. ÷е може стати Їдиним реальним розв'¤занн¤м проблеми безроб≥тт¤ молод≥. ћожливо, це буде "розширена с≥м'¤", що матиме ч≥тко визначену мету, економ≥чне п≥дгрунт¤ ≥ включатиме, наприклад, колег з роботи чолов≥ка або дружини чи сус≥дську дитину, що бажаЇ опанувати профес≥ю. ћожна передбачити юридичне оформленн¤ такоњ с≥м'њ ¤к малого п≥дприЇмства.
• осв≥та: ¤к в б≥дних, так ≥ у багатих крањнах, “рет¤ ’вил¤ сьогодн≥ кидаЇ виклик у¤вленню ƒругоњ ’вил≥ про те, що осв≥та обов'¤зково маЇ надаватись у класн≥й к≥мнат≥. —ьогодн≥ нам треба поЇднувати навчанн¤ з працею, пол≥тичною боротьбою, громад¤нською службою й нав≥ть грою. ќсв≥та ери “ретьоњ ’вил≥ прид≥л¤тиме увагу вивченню повс¤кденного житт¤ - ¤к розпод≥л¤ти св≥й час, ¤к витрачати своњ грош≥, де шукати т≥Їњ чи ≥ншоњ допомоги в нашому складному сусп≥льств≥?
• ¤ка буде головна ≥нституц≥¤ цив≥л≥зац≥њ “ретьоњ ’вил≥:
  • де¤к≥ вчен≥ висунули припущенн¤, що з≥ зростанн¤м важливост≥ ≥нформац≥њ ун≥верситет зам≥нить завод ¤к головна ≥нституц≥¤ завтрашнього дн¤. “оффлер вважаЇ: ц¤ думка, що належить майже виключно академ≥кам, Ї не б≥льше ¤к професорськ≥ фантаз≥њ.
  • кер≥вники “Ќ , "менеджери ≥нформац≥њ", вчен≥ з лаборатор≥й ≥ндустр≥альних досл≥джень - ус≥ вони розгл¤дають своњ робоч≥ м≥сц¤ ¤к центр новоњ цив≥л≥зац≥њ.
  • aле “оффлер вважаЇ ≥накше: центром майбутнього сусп≥льства буде дом≥вка - електронний котедж, де працюватимуть б≥льш≥сть тих, хто маЇ справу не з ф≥зичними матер≥алами, а ман≥пулюЇ символами та ≥нформац≥Їю. ≤ все ж, малоймов≥рно, що будь-¤ка ≥нституц≥¤ - нав≥ть дом≥вка - в≥д≥граватиме центральну роль, ¤ку в≥д≥гравали кафедральний собор в сусп≥льствах ѕершоњ ’вил≥ чи завод у сусп≥льств≥ ƒругоњ ’вил≥. —усп≥льство “ретьоњ ’вил≥, най≥мов≥рн≥ше, будуватиметьс¤ радше навколо мереж≥, н≥ж ≥Їрарх≥њ нових ≥нституц≥й.
• багатоц≥льова корпорац≥¤: ¤кщо корпорац≥¤ ƒругоњ ’вил≥ була лише економ≥чною ≥нституц≥Їю, то корпорац≥¤ “ретьоњ ’вил≥ в≥дпов≥дальна тепер не лише за одержанн¤ прибутку й виготовленн¤ товар≥в, але й за св≥й внесок у розв'¤занн¤ еколог≥чних, соц≥альних, ≥нформац≥йних, пол≥тичних, расових, статевих й моральних проблем. “аке перевизначенн¤ - не справа вибору, а необх≥дна в≥дпов≥дь на п'¤ть революц≥йних зм≥н в умовах виробництва:
  • зм≥ни у ф≥зичному навколишньому середовищ≥: через те, що корпорац≥¤ - головний орган≥затор економ≥чного виробництва, вона Ї основним "виробником" впливу на навколишнЇ середовище;
  • в розстановц≥ сусп≥льних сил: соц≥осфера високотехнолог≥чних крањн сьогодн≥ дуже добре орган≥зована, кожна д≥¤ корпорац≥њ впливаЇ не лише на окремих одиноких ос≥б, а на орган≥зован≥ групи, що мають профес≥йн≥ кадри, свою власну пресу, доступ до пол≥тичноњ системи й ресурс≥в, за ¤к≥ наймають експерт≥в, юрист≥в та ≥нших пом≥чник≥в. Ѕудь-¤ке "соц≥альне забрудненн¤", що його виробл¤Ї копорац≥¤ у форм≥ безроб≥тт¤, руйнац≥њ сп≥льнот, вимушеноњ моб≥льност≥ населенн¤ та ≥нш. - в≥дразу пом≥чаЇтьс¤ й на корпорац≥ю тиснуть, аби вона вз¤ла на себе б≥льшу в≥дпов≥дальн≥сть за свою соц≥альну "продукц≥ю";
  • у рол≥ ≥нформац≥њ: зростанн¤ важливост≥ ≥нформац≥њ призводить до боротьби за контроль над даними корпорац≥њ - за наданн¤ б≥льшоњ ≥нформац≥њ сусп≥льству, за в≥дкритий обл≥к (наприклад, обс¤гу виробництва нафтових компан≥й та суми њхн≥х прибутк≥в), за "правдиву рекламу" або "приземлену правду".  орпорац≥¤ впливаЇ на ≥нформац≥йне середовище достоту так, ¤к вона впливаЇ на ф≥зичне та соц≥альне середовище;
  • в ур¤дов≥й орган≥зац≥њ: диференц≥ац≥¤ сусп≥льства в≥ддзеркалена в диференц≥ац≥њ державного управл≥нн¤, й тому кожна корпорац≥¤ маЇ взаЇмод≥¤ти з усе б≥льш спец≥ал≥зованими ур¤довими утворенн¤ми, з пол≥тиками на м≥сцевих, рег≥ональних, нац≥ональних та транснац≥ональних р≥вн¤х.  ожне важливе р≥шенн¤ корпорац≥њ "виробл¤Ї" принайм≥ непр¤м≥ пол≥тичн≥ насл≥дки, за ¤к≥ вона маЇ нести в≥дпов≥дальн≥сть;
  • в морал≥: м≥рою того ¤к цив≥л≥зац≥¤ ƒругоњ ’вил≥ завершуЇтьс¤, а њњ система ц≥нностей руйнуЇтьс¤, повед≥нка, ¤ка колись була нормальною, починаЇ тлумачитись ¤к розбещена, аморальна чи скандальна (хабарництво, продаж зброњ ≥ т.д.). ≈тичний образ корпорац≥њ все б≥льше бачитьс¤ ¤к такий, що маЇ безпосередн≥й вплив на систему ц≥нностей сусп≥льства.

• демасиф≥кац≥¤ часу: ¤кщо ≥ндустр≥альна цив≥л≥зац≥¤ синхрон≥зувала повс¤кденне житт¤, прив'¤зуючи ритми сну, прац≥ й гри до ритму машини, то цив≥л≥зац≥¤ “ретьоњ ’вил≥ - це фундаментальний в≥дх≥д в≥д ц≥Їњ механ≥чноњ синхрон≥зац≥њ: гнучкий граф≥к, неповний робочий день й н≥чна прац¤ означають дедал≥ б≥льшу ≥ндив≥дуал≥зац≥ю структур часу ≥ що все сусп≥льство переходить на ц≥лодобову д≥¤льн≥сть.
• постстандартизац≥¤ (дестандартизац≥¤): нов≥ технолог≥њ дозвол¤ють виробл¤ти на замовленн¤ ≥ндив≥дуальну продукц≥ю та послуги (на противагу стандартизац≥њ). ѕостстандартизоване виробництво приносить ≥з собою постстандартизоване споживанн¤. ћ≥рою того, ¤к в≥дбуваЇтьс¤ демасиф≥кац≥¤ засоб≥в мас-мед≥а, розпадаЇтьс¤ Їдина масова точка зору: це порушуЇ стандартизований образ св≥ту, пропагований комун≥кац≥йними технолог≥¤ми ƒругоњ ’вил≥, та вводить у сусп≥льство розмањтт¤ образ≥в, ≥дей, символ≥в ≥ ц≥нностей.  ≥нцева мета процесу дестандартизац≥њ - розмањтт¤ стил≥в житт¤, де ми можемо бути високо≥ндив≥дуал≥зованими особистост¤ми.
• децентрал≥зац≥¤: ус≥м сусп≥льствам ¤коюсь м≥рою необх≥дн≥ ≥ централ≥зац≥¤, ≥ децентрал≥зац≥¤, але цив≥л≥зац≥¤ ƒругоњ ’вил≥ була дуже схильна до першоњ на шкоду друг≥й. “рет¤ ’вил¤ приносить боротьбу за економ≥чну, пол≥тичну, адм≥н≥стративну, етн≥чну ≥ т.п. децентрал≥зац≥ю та рег≥онал≥зм. ƒецентрал≥зац≥¤ в управл≥нн≥: велик≥ компан≥њ прагнуть розд≥лити своњ в≥дд≥ли на менш≥, автономн≥ш≥ "прибутков≥ центри".

  ћатричн≥ орган≥зац≥њ: приклад управл≥нськоњ децентрал≥зац≥њ: всередин≥ великих компан≥й утворюютьс¤ тимчасов≥ п≥дрозд≥ли: м≥жв≥дд≥лов≥ ком≥с≥њ, проектувальн≥ групи. «а цiЇњ системи кожен службовець включаЇтьс¤ до одн≥Їњ/к≥лькох таких тимчасових груп дл¤ зд≥йсненн¤ завдань, ¤к≥ не можуть бути виконан≥ одним в≥дд≥лом. „лени такоњ групи допов≥дають ¤к кер≥вников≥ проекту, так ≥ пост≥йному кер≥вников≥ свого власного в≥дд≥лу. ќтже, зруйнуванн¤ практики централ≥зованого прийн¤тт¤ р≥шень одн≥Їю людиною допомагаЇ орган≥зац≥њ реагувати на р≥зн≥ обставини, що швидко зм≥нюютьс¤.

• краще за все розумна м≥ра ≥ великого, ≥ малого: захопленн¤ ƒругоњ ’вил≥ г≥гантоман≥Їю сьогодн≥ гостро критикуЇтьс¤. ћи перегл¤даЇмо переконанн¤, що "б≥льше - це краще". ЌаступаЇ ера масштаб≥в, ¤к≥ в≥дпов≥дають поставлен≥й мет≥.
• "—усп≥льство також усе част≥ше виступаЇ проти спец≥ал≥зац≥њ та профес≥онал≥зму ƒругоњ ’вил≥.  одекс закон≥в ƒругоњ ’вил≥ п≥дн¤в експерт≥в на високий п'Їдестал. ќдне з його головних правил говорить: "—пец≥ал≥зуйс¤ - ≥ ти дос¤гнеш усп≥ху". —ьогодн≥ в кожн≥й галуз≥, зокрема й у пол≥тиц≥, ми бачимо перем≥ну в ставленн≥ до експерта. ‘ах≥вц≥, ¤к≥ ран≥ше вважалис¤ над≥йним джерелом розуму, розв≥нчуютьс¤ сусп≥льством. ѓх усе б≥льше критикують за в≥дданн¤ переваги своњм власним ≥нтересам ≥ за неспроможн≥сть н≥ до чого, кр≥м вузького св≥тогл¤ду. ћи бачимо все б≥льше спроб обмежити владу експерта, додаючи непроф≥с≥онал≥в до орган≥в, ¤к≥ ухвалюють р≥шенн¤, - наприклад, у л≥карн¤х та в багатьох ≥нших орган≥зац≥¤х".

  *це все, що ≈. “оффлер написав з приводу запереченн¤ “ретьою ’вилею принципа спец≥ал≥зац≥њ. јргументац≥¤ не дуже переконлива...*

• деконцентрац≥¤: географ≥чне розс≥¤нн¤ людей, що њх ƒруга ’вил¤ була сконцентрувала в м≥стах, деконцентрац≥¤ наповненн¤ шк≥л, л≥карень та псих≥чних заклад≥в.

1. люди, працюючи безоплатно, виробл¤ють продукц≥ю дл¤ свого власного споживанн¤: своЇњ родини, громади. ” виробництв≥ ѕершоњ ’вил≥ сектор "ј" переважав. ” виробництв≥ ƒругоњ ’вил≥ - навпаки, товари та послуги, вироблен≥ в сектор≥ "ј" були оголошен≥ "нееконом≥чними": такою економ≥сти ƒругоњ ’вил≥ вважали всю неоплачувану працю, ¤ка виконувалас¤ ж≥нками вдома: прибиранн¤, митт¤, вихованн¤ дитини. —аме слово "економ≥ка" перестало включати в себе форми прац≥ або виробництва не дл¤ ринку. ≤ це не зважаючи на те, що сектор "Ѕ" не м≥г ≥снувати без товар≥в та послуг, вироблених у сектор≥ "ј": наприклад, ¤кщо б н≥хто вдома не догл¤дав за д≥тьми, не було б наступного покол≥нн¤ роб≥тник≥в дл¤ сектора "Ѕ".
2. виробництво товар≥в та послуг, призначених дл¤ продажу на ринку або розпод≥ленн¤ через мережу обм≥ну. ” виробництв≥ ѕершоњ ’вил≥ сектор "Ѕ" був невеликим. ” виробництв≥ ƒругоњ ’вил≥ цей сектор став дом≥нуючим.

• тенденц≥¤ у високотехнолог≥чних крањнах: поширенн¤ ≥з блискавичною швидк≥стю руху самодопомоги: виникають тис¤ч≥ груп, щоб допомогти люд¤м самим ¤кось давати раду своњм проблемам - психолог≥чним, соц≥альним, медичним або статевим.
  • значенн¤ дл¤ сусп≥льноњ системи: рух самодопомоги перебудовуЇ структуру соц≥осфери: курц≥, зањки, люди, схильн≥ до самогубства, аферисти, жертви хвороби горла, батьки близнюк≥в, любител≥ добре попоњсти та ≥нш≥ под≥бн≥ групи нин≥ утворюють густу мережу орган≥зац≥й.
  • економ≥чне значенн¤: множина груп самодопомоги наочно св≥дчить про те, що нин≥ в≥дбуваЇтьс¤ перех≥д в≥д пасивного споживача до активного виробника-споживача.
• екстернал≥зац≥¤ вартост≥ прац≥: не нове й в≥доме економ≥стам ¤вище, коли замовник сам виконуЇ частину роботи. Ќаприклад: магазини самообслуговуванн¤: ран≥ше службовець знав асортимент ≥ приносив вам те, що ви просили. “епер покупець сам шукаЇ необх≥дне, т.ч. в≥н наче платить соб≥ за ту роботу, ¤ку ран≥ше дл¤ нього виконував службовець. ќтже, покупець знову переносить свою д≥¤льн≥сть ≥з сектора економ≥ки "Ѕ" до сектора "ј". —ьогодн≥ ц¤ форма екстернал≥зац≥њ застосовуЇтьс¤ в багатьох ≥нших галуз¤х.
• поширенн¤ тенденц≥њ "зроби сам": головна причина цього ¤вища - "закон в≥дносноњ неефективност≥": чим б≥льше ми автоматизуЇмо виробництво товар≥в ≥ знижуЇмо њхню роздр≥бну варт≥сть, тим б≥льше ми п≥двищуЇмо в≥дносну варт≥сть ручноњ прац≥ й неавтоматизованих послуг. “ому люди прагнуть все б≥льше роботи робити дл¤ себе сам≥, ан≥ж викликати слюсар¤, стол¤ра, електрика тощо.
• нов≥ виробнич≥ технолог≥њ: коли багато людей працюватимуть удома в електронних котеджах, багато з наших електронних прилад≥в, що ними ми будемо користуватис¤ вдома, виконуючи оплачувану працю, зробл¤ть також можливим виробл¤ти товари або послуги дл¤ нашого власного використанн¤. «а ц≥Їњ системи, виробник-споживач, ¤кий дом≥нував у сусп≥льств≥ ѕершоњ ’вил≥, знову повертаЇтьс¤ в центр економ≥чноњ д≥¤льност≥, але вже на високотехнолог≥чн≥й основ≥ “ретьоњ ’вил≥.

• потужне зростанн¤ виробництва-споживанн¤ змусить економ≥ст≥в зам≥сть того, щоб нац≥лювати свою зброю на сектор "Ѕ", розвивати нову, б≥льш ц≥л≥сну концепц≥ю: анал≥зувати ¤вища, що в≥дбуваютьс¤ в сектор≥ "ј", вивчати, ¤к ц≥ два сектори сп≥вв≥днос¤тьс¤ один з одним, переосмислити багато фундаментальних тверджень щодо виробництва-дл¤-споживанн¤ (сектора "ј"). “ак, наприклад, доки ми не визнаЇмо те, що товари та послуги, вироблен≥ дл¤ себе, Ї ц≥лком реальними ≥ можуть зам≥нити товари, випущен≥ в сектор≥ "Ѕ", доти звичайн≥ виробнич≥ цифров≥ дан≥, особливо валовий нац≥ональний продукт (¬Ќѕ), матимуть усе менше сенсу. ≤нший приклад: д≥¤льн≥сть виробника-споживача в сектор≥ "ј" може зменшити або зб≥льшити витрати компан≥й або ур¤дових агенц≥й, ¤к≥ д≥ють в сектор≥ "Ѕ". Ќеобх≥дн≥ дл¤ високоњ продуктивност≥ в сектор≥ "Ѕ" характерн≥ властивост≥ прац≥вника: соц≥альн≥ навички повед≥нки, ц≥нност≥, майстерн≥сть, мотивац≥¤, осв≥чен≥сть, - вс≥ вони виробл¤ютьс¤-дл¤-споживанн¤ в сектор≥ "ј". “аким чином, ми можемо д≥йти висновку, що те, що здаЇтьс¤ неефективним у звичайних терм≥нах сектора "Ѕ", Ї насправд≥ надзвичайно ефективним, коли ми дивимос¤ на всю економ≥ку, а не лише на њњ частину. ћають бути переосмислен≥ так≥ категор≥њ ¤к "прибуток", "продуктивн≥сть", "достаток", "б≥дн≥сть", "безроб≥тт¤".
• вир≥шенн¤ проблеми безроб≥тт¤ в сусп≥льств≥ “ретьоњ ’вил≥: можливо, проблема безроб≥тт¤ н≥коли не може бути розв'¤зана задов≥льно в рамках сусп≥льства ƒругоњ ’вил≥, соц≥ал≥стичного чи кап≥тал≥стичного. ¬ терм≥нах ƒругоњ ’вил≥ безроб≥тний - той, хто не працюЇ дл¤ економ≥ки обм≥ну (сектору "Ѕ"). јле ж виробництво ≥снуЇ в обох секторах, тому чи Ї тимчасово зв≥льнений роб≥тник автозаводу, ¤кий робить дах на своЇму будинку або кап≥тально ремонтуЇ св≥й автомоб≥ль, безроб≥тним у тому ж таки значенн≥, що й той, хто безц≥льно сидить удома, дивл¤чись футбол по телев≥зору?
• "трансринкова" цив≥л≥зац≥¤: п≥д трансринковою “оффлер не маЇ на уваз≥ цив≥л≥зац≥ю без мереж≥ обм≥ну - св≥т, в≥дкинутий назад до малих, ≥зольованих, ц≥лком самодостатн≥х сп≥льнот, що не здатн≥ або не бажають торгувати одна з одною. "“рансринком" “оффлер називаЇ цив≥л≥зац≥ю, ¤ка залежить в≥д ринку, але б≥льше не маЇ за головну потребу його будувати, розширювати та вдосконалювати.  ≥нець процесу маркетизац≥њ, тобто будуванн¤ св≥тового ринку ¤к всесв≥тньоњ мереж≥ обм≥ну ми бачимо з того, що сьогодн≥ вс≥ способи ринкового розширенн¤ дос¤гли своњх меж. –инок не може вже розширюватис¤, поглинаючи нов≥ народи. Ћише жменька людей у найв≥ддален≥ших куточках земл≥ залишаютьс¤ поза ринком. ’≥ба що, за певноњ винах≥дливост≥, ми усе ще можемо вигадати додатков≥ послуги чи товари дл¤ продажу.

• новий образ природи: всесв≥тн≥й рух 1970-х за охорону навколишнього середовища примусив нас зрозум≥ти, наск≥льки ми залежимо в≥д природи. як насл≥док, ≥ндуст-реальна концепц≥¤ в≥йни з природою нин≥ вит≥сн¤Їтьс¤ концепц≥Їю симб≥озу або гармон≥њ ≥з «емлею.
• проектуванн¤ еволюц≥њ: дарв≥н≥стськ≥ погл¤ди на еволюц≥ю вже не вважаютьс¤ ун≥версальними, нин≥ р≥зн≥ вчен≥ - б≥ологи, антропологи, археологи та ≥н., в≥дкривають, що ц≥ закони фактично Ї частковими випадками. ѕравила зм≥нюютьс¤ на кожному р≥вн≥ еволюц≥њ - на косм≥чному, х≥м≥чному, б≥олог≥чному, культурному, соц≥альному та ≥н.
  ћислител≥ ƒругоњ ’вил≥ вважали людський вид кульм≥нац≥Їю тривалого еволюц≥йного процесу; мислител≥ “ретьоњ ’вил≥ сто¤ть перед фактом, що ми в≥дтепер, розгадавши структуру ƒЌ , синтезувавши кл≥тину, гени, збираЇмось проектувати еволюц≥ю.

  *концепц≥¤ проектуванн¤ еволюц≥њ вигл¤даЇ наче поглибленн¤ ≥ндуст-реального принципу п≥дкоренн¤ природи, але тепер вже на м≥крор≥вн≥*

• запереченн¤ однол≥н≥йного прогресив≥зму: у¤вленн¤ про неминучий однокол≥йний прогрес, цей ще один принцип ≥ндуст-реальност≥, сьогодн≥ под≥л¤Ї все менше людей. —усп≥льства не рухаютьс¤ по одн≥й кол≥њ, в≥д одного культурного полустанку до ≥ншого, б≥льш "розвиненого". Ќе ≥снуЇ Їдиного шл¤ху розвитку, сусп≥льства можуть розвиватись р≥зними шл¤хами. ћи п≥дходимо до всеб≥чн≥шого пон¤тт¤ прогресу, ¤кий б≥льше не визначаЇтьс¤ лише матер≥альними критер≥¤ми. ћоральн≥, пол≥тичн≥, естетичн≥, еколог≥чн≥ та ≥нш≥ критер≥њ характеризують розвинене сусп≥льство.

ѕ≥д цими переконанн¤ми лежать ще глибш≥ у¤вленн¤ про реальн≥сть - певна сукупн≥сть невисловлюваних в≥рувань про елементарн≥ основи людського досв≥ду:

• у¤вленн¤ про час: цив≥л≥зац≥¤ ƒругоњ ’вил≥ вважала, що час б≥жить по пр¤м≥й л≥н≥њ з минулого в майбутнЇ, що час абсолютний, однаковий у вс≥х частинах всесв≥ту, незалежний в≥д матер≥њ та простору, кожен в≥др≥зок часу Ї таким ¤к ≥ наступний. —ьогодн≥ "тверез≥ вчен≥ з бездоганними академ≥чними мандатами" ≥нформують нас, що час не Ї чимось таким, що тече невблаганно вперед р≥вном≥рним темпом, визначеним нашими годинниками та календар¤ми, в≥н може деформуватис¤ та викривл¤тис¤ в природ≥, з р≥зними к≥нцевими насл≥дками, залежно в≥д того, де ви вим≥рюЇте його форму. „орн≥ дири взагал≥ можуть звести час нан≥вець: одна мить поблизу чорноњ д≥ри, вважаЇтьс¤, Ї екв≥валентом в≥чност≥ на «емл≥. „ас тече з р≥зною швидк≥стю в р≥зних м≥сц¤х ¬сесв≥ту. ћи вже не можемо говорити про час в однин≥, ≥снують альтернативн≥ "часи".
• у¤вленн¤ про прост≥р: наше теоретичне осмисленн¤ простору трансформуЇтьс¤ п≥д впливом зм≥н у наш≥й концепц≥њ часу, адже час ≥ прост≥р т≥сно перепл≥таютьс¤. Ќаше практичне у¤вленн¤ про прост≥р залежить в≥д того, ¤к ми д≥стаЇмос¤ до своЇњ роботи, ¤к далеко та ¤к часто ми мандруЇмо, де ми живемо. якщо культура ƒругоњ ’вил≥ виховала урбан≥зованих моб≥льних людей, “рет¤ ’вил¤ швидше географ≥чно розс≥юЇ населенн¤, велик≥ м≥ста високотехнолог≥чних крањн втрачають населенн¤. “рет¤ ’вил¤ генеруЇ новий св≥тогл¤д, що Ї глибоком≥сцевим ≥ водночас глобальним - нав≥ть галактичним.
• хол≥зм (принцип ц≥л≥сност≥): культура ƒругоњ ’вил≥ наголошувала на вивченн≥ речей анал≥тично, в ≥зол¤ц≥њ одна в≥д одноњ, насл≥дком чого стала вузька надспец≥ал≥зац≥¤, фрагментарн≥сть, частков≥сть.  ультура “ретьоњ ’вил≥ наголошуЇ на обставинах, в≥дношенн¤х ≥ ц≥л≥сност≥. «агальний наголос на ц≥л≥сному мисленн≥ - системний п≥дх≥д, ≥нтегрований погл¤д на проблеми, синтез фрагментарного знанн¤, м≥жпредметне мисленн¤, багатопредметн≥ досл≥дженн¤. Ќе в≥дмовл¤ючись в≥д анал≥тичних дос¤гнень ƒругоњ ’вил≥, нам сл≥д ур≥вноважити њх синтезом.
• у¤вленн¤ про причинн≥сть: цив≥л≥зац≥¤ ƒругоњ ’вил≥ дала нам зручну вневнен≥сть, що ми знаЇмо (чи можемо знати), ¤кою Ї причина того, що в≥дбуваЇтьс¤. ўо однаков≥ умови завжди призвод¤ть до однакових насл≥дк≥в. —ьогодн≥ така механ≥чна причинн≥сть бачитьс¤ ¤к особливий випадок, застосований до де¤ких, але не до вс≥х ¤вищ. ѕричинн≥ зв'¤зки д≥ють ≥накше у немехан≥чних системах, що живуть, ростуть, помирають, зазнають ≥ еволюц≥њ, ≥ революц≥њ.

  ѕричинний зв'¤зок “ретьоњ ’вил≥ виникаЇ з ключовоњ концепц≥њ теор≥њ систем - ≥дењ зворотнього зв'¤зку. ™ два види зворотнього зв'¤зку:

  • негативний зворотний зв'¤зок: маЇ функц≥ю п≥дтримувати стаб≥льн≥сть в систем≥, збер≥гати р≥вновагу, поменшуючи або стримуючи зм≥ну, коли вона погрожуЇ перевищити заданий р≥вень. ¬чен≥ знайшли под≥бн≥ системи стаб≥льност≥ в кожн≥й сфер≥, в≥д ф≥з≥олог≥њ (наприклад, процес, ¤ким т≥ло п≥дтримуЇ свою температуру) до пол≥тики (¤к т≥ випадки, коли правл¤ч≥ кола гас¤ть невдоволенн¤, коли воно виходить за прийн¤тн≥ меж≥).
  • позитивний зворотний зв'¤зок: процеси, ¤к≥ не гас¤ть перем≥ни, а поб≥льшують њњ, не п≥дтримують стаб≥льн≥сть, а розхитують њњ, а ≥нод≥ й руйнують.
  Ѕудь-¤ка реально складна система (б≥олог≥чний орган≥зм, м≥сто чи м≥жнародний пол≥тичний пор¤док) маЇ ≥ позитивн≥, ≥ негативн≥ зворотн≥ зв'¤зки, що взаЇмод≥ють м≥ж собою. ≤ ц≥ понижувач≥ та п≥дсилювач≥ зм≥н не обов'¤зково в≥д самого початку були присутн≥ в систем≥, вони могли там виникнути випадково. “ому нав≥ть схож≥ початков≥ умови можуть привести до кардинально не схожих насл≥дк≥в. ≤. ѕригожин показав ¤к х≥м≥чн≥ та ≥нш≥ структури перескакують на вищ≥ стад≥њ диференц≥ац≥њ й складност≥ через поЇднанн¤ випадковост≥ й необх≥дност≥. ≈волюц≥¤ складних б≥олог≥чних та сусп≥льних орган≥зм≥в не може бути передбачена в механ≥чний спос≥б: в певн≥й точц≥, в≥д ¤коњ структура "перескакуЇ" на нову стад≥ю складност≥, неможливо ан≥ практично, ан≥ нав≥ть в принцип≥ передбачити форм, ¤ких вона набуде. јле ¤кщо напр¤м вибраний, ¤кщо виникаЇ нова структура, детерм≥н≥зм дом≥нуЇ знову.

ўоб створити здорову психосферу дл¤ завтрашньоњ цив≥л≥зац≥њ, сл≥д вз¤ти до уваги три головн≥ потреби будь-¤коњ особистост≥:

• потреба в сп≥льнот≥: будь-¤ке пор¤дне сусп≥льство маЇ генерувати в≥дчутт¤ сп≥льноти. —пiльнота р¤туЇ в≥д самотност≥, даючи люд¤м життЇво необх≥дне в≥дчутт¤ приналежност≥ до чогось. Cпiльнота вимагаЇ сильних зв'¤зк≥в в≥рност≥. Ћюди прагнуть належати до ≥нституц≥њ, ¤ка заслуговуЇ на њхню повагу, симпат≥ю та в≥ддан≥сть.  орпорац≥¤ може бути одн≥Їю з таких ≥нституц≥й. јле сьогодн≥ ≥нституц≥њ ƒругоњ ’вил≥, в≥д ¤ких залежить сп≥льнота, розвалюютьс¤ в ус≥х техносусп≥льствах. Ќасл≥док - еп≥дем≥¤ самотност≥. “рет¤ ’вил¤ не вир≥шить цю проблему автоматично: розпад масового сусп≥льства, об≥ц¤ючи б≥льше шанс≥в дл¤ особистоњ реал≥зац≥њ своњх можливостей, водночас спри¤Ї, принайм≥ сьогодн≥, розповсюдженню г≥ркоти самотност≥. —усп≥льство “ретьоњ ’вил≥ повинно в≥дновити сп≥льноту, почавши там, де звичайно починаЇтьс¤ сп≥льнота, - у с≥м'њ, розширивши њњ звужен≥ функц≥њ. ¬одночас школа може зробити б≥льше дл¤ формуванн¤ почутт¤ приналежност≥. ƒецентрал≥зоване виробництво “ретьоњ ’вил≥ спри¤Ї утворенню менших, б≥льш пов'¤заних особистими стосунками трудових колектив≥в. «алучати пенс≥онер≥в до сп≥лкуванн¤ з молодими: старш≥ люди в кожн≥й сп≥льнот≥ могли б призначатис¤ "вчител¤ми" чи "наставниками", щоб вони навчали молодих майстерност≥ в м≥сцеввих школах, добров≥льно чи за часткову оплату. Ќа р≥вн≥ довготерм≥новоњ соц≥альноњ пол≥тики ми повинн≥ рухатис¤ до орган≥зац≥њ "телесп≥льноти". ќск≥льки висока моб≥льн≥сть населенн¤ значно впливаЇ на соц≥альну подр≥бнен≥сть, комп'ютери та засоби телекомун≥кац≥њ допоможуть створити в≥дчутт¤ сп≥льност≥.
• потреба в структур≥: ≥ндив≥дам потр≥бна життЇва структура. ¬она забезпечуЇ в≥дносно стал≥ точки прив'¤зки, ¤к≥ нам потр≥бн≥. ∆итт¤, позбавлене зрозум≥лоњ структури, неминуче скочуЇтьс¤ до особистоњ катастрофи. ¬≥дсутн≥сть структури призводить до занепаду. ќсь чому дл¤ багатьох людей прац¤ Ї психолог≥чно важливою: ставл¤чи ч≥тк≥ вимоги до њхнього часу й енерг≥њ, вона створюЇ ¤дро структури, навколо ¤кого орган≥зоване њхнЇ житт¤. —ьогодн≥ розпад ≥нституц≥й ƒругоњ ’вил≥ руйнуЇ життЇву структуру багатьох ≥ндив≥д≥в, а нов≥ ≥нституц≥њ “ретьоњ ’вил≥, що формуватимуть структуру, ще не утвердилис¤. —аме це, а не ¤к≥сь особист≥ невдач≥, по¤снюЇ, чому дл¤ м≥льйон≥в сьогодн≥шнЇ повс¤кденне житт¤ видаЇтьс¤ ц≥лком позбавленим видимого пор¤дку.
• потреба в значенн≥: в≥дчутт¤ того, що наше житт¤ чогось варте, виникаЇ внасл≥док здорових взаЇмин ≥з сусп≥льним середовищем - в≥д с≥м'њ, корпорац≥њ, церкви до пол≥тичного руху. ¬оно залежить в≥д спроможност≥ бачити себе частиною б≥льшоњ, нав≥ть косм≥чноњ структури.

• погл¤немо на ≥нституц≥њ, що орган≥зують структуру нашого сусп≥льства: розсудливе сусп≥льство повинне мати ц≥лий спектр таких ≥нституц≥й, в≥д тих, ¤к≥ мають в≥льну форму, до тих, ¤к≥ м≥цно структурован≥ (¤к сувор≥ монастриськ≥ ордени). —ьогодн≥ розколина м≥ж тотальною структурою, ¤ку пропонуЇ культ, ≥ тотальною неструктурован≥стю повс¤кденного житт¤ Ї надто широкою. ћожливо, нам варто спри¤ти утворенню "нап≥вкульт≥в" та св≥тських орган≥зац≥й, ¤к≥ лежатимуть десь м≥ж свободою цив≥льного житт¤ й дисципл≥ною арм≥њ. ÷е могли б бути громадськ≥ орган≥зац≥њ, створен≥ м≥стами, шк≥льними системами, приватними компан≥¤ми, ¤к≥ б робили корисн≥ послуги сп≥льнот≥ (наприклад, боротьба ≥з забрудненн¤м) на контрактн≥й основ≥, наймаючи молодих людей, що жили б разом, п≥дкор¤ючись сувор≥й дисципл≥н≥ й одержуючи платню за арм≥йськими тарифами.  р≥м наданн¤ корисних послуг та структуруванн¤ житт¤, так≥ орган≥зац≥њ привносили б необх≥дний смисл в житт¤ своњх член≥в - не ¤кусь фальшиву м≥стичну чи пол≥тичну теолог≥ю, а прост≥ ≥деали служ≥нн¤ сп≥льнот≥.
• можна створити кадри профес≥йних та парапрофес≥йних орган≥затор≥в житт¤. Ќам треба менше психотерапевт≥в, що занурюютьс¤, мов кроти, в наше несв≥доме, а б≥льше людей, ¤к≥ можуть допомогти нам дати раду своЇму повс¤кденному життю.
• у галуз≥ осв≥ти ми довгими годинами розтлумачуЇмо учн¤м структуру ур¤ду або структуру амеби. јле ск≥льки годин присв¤чуЇмо ми вивченню повс¤кденного житт¤ - ¤к розпод≥л¤ти св≥й час, ¤к витрачати своњ грош≥, де шукати т≥Їњ чи ≥ншоњ допомоги в нашому складному сусп≥льств≥? Ѕ≥льш≥сть студент≥в н≥чого не знають про структуру економ≥ки свого власного м≥ста, ан≥ про д≥¤льн≥сть м≥сцевоњ бюрократ≥њ, не знають, куди п≥ти поскаржитись на торговц¤. ¬они мають невиразне у¤вленн¤ про те, ¤к працюЇ св≥т або ¤к орган≥зований б≥знес. ќсв≥та “ретьоњ ’вил≥ маЇ звернути увагу на навчанн¤ повс¤кденним речам.

• вплив вихованн¤ д≥тей на сусп≥льний характер: сусп≥льство завтрашнього дн¤ буде набагато менш ор≥Їнтоване на дитину, н≥ж наше сьогодн≥шнЇ. ƒитинство та юн≥сть не будуть таким довгим та таким бол≥сним процесом, ¤кими вони Ї сьогодн≥. ћ≥льйони д≥тей виховуватимутьс¤ в атмосфер≥ с≥мейноњ прац≥ в електронних котеджах, з раннього в≥ку вони привчатимутьс¤ брати на себе ¤кусь в≥дпов≥дальн≥сть. ѕрацюючи поруч з дорослими, так≥ д≥ти менше перебуватимуть п≥д тиском ровесник≥в, будуть менш ор≥Їнтован≥ на споживанн¤ й менш гедон≥стично самозакохан≥.
• вплив осв≥ти на сусп≥льний характер: навчальний процес в≥дбуватиметьс¤ не в класн≥й к≥мнат≥, а за њњ межами, роки обов'¤зковоњ осв≥ти стануть коротшими, зам≥сть жорсткоњ в≥ковоњ ≥зол¤ц≥њ стар≥ й молод≥ зм≥шаютьс¤. ќсв≥та стане б≥льш р≥зноб≥чною, б≥льше переплетеною з працею й б≥льше розт¤гнутою на роки житт¤.
• вплив прац≥ на сусп≥льний характер: будь-¤ка прац¤ - чи то виробництво дл¤ ринку, чи виробництво дл¤ домашнього споживанн¤ - починатиметьс¤ ран≥ше в житт≥ молодоњ людини. –оботодавц¤м “ретьоњ ’вил≥ потр≥бн≥ прац≥вники, ¤к≥ прагнуть мати свободу д≥й ≥ вм≥ють вз¤ти на себе в≥дпов≥дальн≥сть, ¤к≥ розум≥ють, ¤к њхн¤ прац¤ узгоджуЇтьс¤ з працею ≥нших, ¤к≥ пристосовуютьс¤ до швидких зм≥н обставин, ¤к≥ чутливо настроЇн≥ до людей, що працюють поруч ≥з ними, ¤к≥ дошукуютьс¤ смислу виконуваноњ ними роботи.
• вплив економ≥ки на сусп≥льний характер: наск≥льки зростаЇ сектор "ј" економ≥ки й виробництво-дл¤-споживанн¤ забираЇ все б≥льше нашого часу та енерг≥њ, наст≥льки воно починаЇ формувати наше житт¤ й л≥пити соц≥альний характер. ≈тика виробництва-дл¤-споживанн¤: зам≥сть класиф≥кувати людей залежно в≥д того, чим вони волод≥ють, њх ц≥нуватимуть за те, що вони робл¤ть. ¬олод≥нн¤ грошами все ще надаЇ престижу. јле ≥нш≥ ¤кост≥ - упевнен≥сть у соб≥, спроможн≥сть пристосуватис¤ та вижити за т¤жких умов, спроможн≥сть виготовл¤ти реч≥ власноруч - високо ц≥нуватимутьс¤.
• вплив нових засоб≥в комун≥кац≥њ на сусп≥льний характер: демасиф≥кован≥ мас-мед≥а годують нас не ц≥лком сформованими шматками, а уламками й фрагментами у¤вноњ реальност≥. «ам≥сть того щоб отримувати сукупн≥сть зрозум≥лих ≥ готових ≥дентичностей, серед ¤ких можна вибирати, нам пропонують самост≥йно складати фрагменти, тобто створити соб≥ конф≥гуративне "я". ќсь чому м≥льйони людей сьогодн≥ шукають свою ≥дентичн≥сть. Ќов≥ засоби комун≥кац≥њ перетворюють нас у виробник≥в нашого власного образу.

• тиск знизу: одна група сил прагне перенести пол≥тичну владу нижче в≥д нац≥ональних держав до субнац≥ональних рег≥он≥в та груп. ѕередумова: зростають субнац≥ональн≥ або рег≥ональн≥ економ≥ки, ¤к≥ вже Ї такими великими, складними та внутр≥шньо р≥зними, ¤кими були нац≥ональн≥ економ≥ки покол≥нн¤ тому. ¬они утворюють економ≥чну пускову установку дл¤ сепаратистських рух≥в або заклик≥в до автоном≥њ.
• тиск згори: ≥нш≥ сили прагнуть перенести владу вище, в≥д держав до транснац≥ональних агенц≥й та орган≥зац≥й. ѕередумова: по¤ва глобальноњ св≥товоњ економ≥ки нового стилю, ¤кою управл¤ють транснац≥ональн≥ корпорац≥њ.
  • транснац≥ональн≥ корпорац≥њ (“Ќ ): кидають виклик нац≥ональн≥й влад≥. ¬с≥ наш≥ рамки мисленн¤ пов'¤зан≥ з концепц≥Їю незалежноњ нац≥ональноњ держави, тод≥ ¤к м≥жнародн≥ корпорац≥њ позбавл¤ють це пон¤тт¤ смислу. “Ќ  орган≥зовуЇ виробництво через нац≥ональн≥ кордони: вона може зд≥йснювати досл≥дженн¤ в одн≥й крањн≥, виробл¤ти компоненти в друг≥й, збирати њх в трет≥й, продавати готов≥ вироби в четверт≥й ≥ т.д. ¬она маЇ д≥юч≥ ф≥л≥њ в багатьох крањнах. ћарксисти схильн≥ розгл¤дати нац≥ональн≥ ур¤ди ¤к служниць корпоративноњ влади, а тому вс≥л¤ко п≥дкреслюють сп≥льн≥сть њхн≥х ≥нтерес≥в, а проте “Ќ  дуже часто мають власн≥ ≥нтереси, ¤к≥ суперечать ≥нтересам њхн≥х "власних" крањн.
  • “-мережа: кр≥м “Ќ , швидко зростаЇ мережа неур¤дових транснац≥ональних асоц≥ац≥й.
  • м≥жур¤дов≥ орган≥зац≥њ (на зразок ™вропарламенту чи ќѕ≈ ), через ¤к≥ нац≥ональна держава намагаЇтьс¤ розв'¤зувати проблеми ширш≥ за нац≥ональн≥, водночас збер≥гаючи максимум вир≥шального контролю на нац≥ональному р≥вн≥.
• держави все менше й менше мають можливост≥ ухвалювати самост≥йн≥ р≥шенн¤ - вони втрачають чималу частку свого суверен≥тету. “≥сн≥ економ≥чн≥ зв'¤зки м≥ж крањнами робл¤ть сьогодн≥ практично неможливим дл¤ будь-¤кого нац≥онального ур¤ду керувати своЇю власною економ≥кою самост≥йно. Ќова система глобального зв'¤зку робить ще вразлив≥шою кожну крањну до проникненн¤ ззовн≥. "≤нформац≥йний суверен≥тет" нин≥ Ї б≥льш нагальною потребою, ан≥ж пол≥тичний.

• саме в той ≥сторичний пер≥од, коли багато б≥дних крањн борютьс¤, щоб утвердити свою нац≥ональну ≥дентичн≥сть, тому що статус держави в минулому був необх≥дною умовою дл¤ усп≥шноњ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, багат≥ крањни, виход¤чи за меж≥ ≥ндустр≥ал≥зму, зменшують роль нац≥њ. ћожна передбачити, що наступн≥ дес¤тил≥тт¤ розгорнетьс¤ боротьба за утворенн¤ нових глобальних орган≥зац≥й, спроможних належним чином репрезентувати додержавн≥, а також п≥сл¤державн≥ народи св≥ту.
• в м≥ру зростанн¤ “ретьоњ ’вил≥ ми муситимемо винайти ц≥лком нов≥ пол≥тичн≥ форми, щоб запровадити бодай ¤кийсь пор¤док у св≥т≥, де нац≥ональна держава стала непрацюючим анахрон≥змом. ѕоки що про майбутню св≥тову систему ми можемо сказати, що це буде мережа складних систем, под≥бно до матричних орган≥зац≥й, що виникають нин≥ в де¤ких корпорац≥¤х. ≤ в них будуть представлен≥ не т≥льки нац≥ональн≥ держави, а й рег≥они, м≥ста, корпорац≥њ, громадськ≥ об'Їднанн¤, сусп≥льно-пол≥тичн≥ рухи, науков≥, пол≥тичн≥, етн≥чн≥, культурн≥ групи. —клад учасник≥в матриц≥ буде рухомим: одн≥ угрупованн¤ вкладатимутьс¤ в матрицю, ≥нш≥ зв≥дти випадатимуть. “ак≥ матриц≥ виникатумуть навколо певного питанн¤, наприклад, океанська, транспортна чи енергетична матриц≥. ¬с≥ вони накладатимутьс¤ одна на одну й перепл≥татимутьс¤, утворюючи безладно в≥дкриту, а не закриту систему.
• вже сьогодн≥ ми можемо розв≥¤ти м≥ф, пропагований ф≥льмами, в ¤ких св≥т представл¤Їтьс¤ под≥леним групою “Ќ  - Їдиною всесв≥тньою "≈нергетичною корпорац≥Їю", Їдиною "ѕродовольчою корпорац≥Їю" ≥ т.д. јбо ≥нша фантаз≥¤ малюЇ планету, керовану Їдиним, централ≥зованим св≥товим ур¤дом, що у¤вл¤Їтьс¤ ¤к продовженн¤ ¤коњсь сьогодн≥шньоњ орган≥зац≥њ чи ур¤ду - наприклад, "—получен≥ Ўтати —в≥ту". јле таке мисленн¤ грунтуЇтьс¤ на пр¤мол≥н≥йн≥й екстрапол¤ц≥њ принцип≥в ƒругоњ ’вил≥: максимал≥зац≥њ, централ≥зац≥њ та концентрац≥њ. ÷¤ точка зору не спроможна вз¤ти до уваги розмањтт¤ реальних умов житт¤, з≥ткненн¤ св≥тових культур, рел≥г≥й та традиц≥й, ≥сторичний пот≥к “ретьоњ ’вил≥, ¤кий несе зараз сусп≥льства високотехнолог≥чних крањн до демасиф≥кац≥њ.

• стратег≥¤ ƒругоњ ’вил≥ щодо подоланн¤ б≥дност≥ в крањнах, що розвиваютьс¤: грунтувалась на передумов≥, що сусп≥льства ƒругоњ ’вил≥ - це вершина еволюц≥йного прогресу, ≥ щоб розв'¤зати своњ проблеми, вс≥ ≥нш≥ сусп≥льства мають њх насл≥дувати, зд≥йснюючи в себе ≥ндустр≥альну революц≥ю. Ќањвн≥ спроби фундаментально "розвинути" крањну ѕершоњ ’вил≥, накидаючи њй несум≥сн≥ з њњ суттю форми ƒругоњ ’вил≥ - масове виробництво, фабричний стиль осв≥ти, урбан≥зац≥ю, стандартизац≥ю, парламентський ур¤д вестм≥нстерського стилю, нац≥ональну державу, - виключали визнанн¤, що дл¤ цього ус¤ традиц≥йна культура маЇ бути вирвана з кор≥нн¤м. –езультати: лише к≥лька крањн, ¤к ѕ≥вденна  оре¤ або “айвань, начебто дос¤гли усп≥х≥в у створенн≥ сусп≥льства ƒругоњ ’вил≥. Ќезаперечним залишаЇтьс¤ факт, що нин≥ ≥ндустр≥ал≥зац≥¤ за зразком ƒругоњ ’вил≥ зазнаЇ невдач набагато част≥ше, н≥ж маЇ усп≥х.

  „и Ї класична ≥ндустр≥ал≥зац≥¤ Їдиною дорогою до прогресу? ≤ чи Ї ¤кийсь сенс у тому, щоб насл≥дувати ≥ндустр≥альну модель в той час, коли сама ≥ндустр≥альна цив≥л≥зац≥¤ конаЇ? ѕоки крањни ƒругоњ ’вил≥ залишались благополучними, стаб≥льними та багатими - було просто вважати њх за зразок дл¤ решти св≥ту. ѕроте на к≥нець 1960-х вибухнула загальна криза ≥ндустр≥ал≥зму: бойкоти, страйки, спади, злочинн≥сть, псих≥чн≥ стреми, забрудненн¤, корупц≥¤, ≥нфл¤ц≥¤, божев≥лл¤, сам≥тн≥сть, расизм, бюрократизм, розлученн¤, безглузде стимулюванн¤ споживацького ≥нтересу. ўе один факт п≥д≥рвав в≥ру в "зразков≥сть" шл¤ху до багатства ƒругоњ ’вил≥. ÷ей шл¤х завжди опиравс¤ на припущенн¤, що спочатку ви т¤жко працюЇте, заощаджуЇте, а пот≥м вже багат≥Їте. ≤ ось - пот≥к нафтодолар≥в до арабських крањн —ереднього —ходу: величезне багатство передувало перетворенню, а не було його насл≥дком.

• стратег≥¤ ѕершоњ ’вил≥ дл¤ б≥дних крањн: до нењ вдалис¤ багат≥ крањни у с≥мдес¤тих роках, стурбован≥ вимогами б≥дних крањн кардинально перегл¤нути засади глобальноњ економ≥ки. ÷¤ стратег≥¤ була точною коп≥Їю стратег≥њ ƒругоњ ’вил≥ в перевернутому вигл¤д≥: зам≥сть урбан≥зац≥њ закликала докласти зусиль в розвитку села, зам≥сть концентрац≥њ на товарних культурах дл¤ експорту закликала до продовольчоњ самодостатност≥, зам≥сть п≥дштовхувати до нов≥тн≥х технолог≥й, наголошувала на ≥нтенсивному виробництв≥ з низькими потребами кап≥талу, енерг≥њ та майстерност≥. «ам≥сть буд≥вництва г≥гантських сталеплавильних завод≥в, п≥дтримувала децентрал≥зован≥, маломасштабн≥ техн≥чн≥ розв'¤занн¤, розрахован≥ дл¤ села.
  Ќедол≥ки стратег≥њ ѕершоњ ’вил≥: 1) чим довше б≥дн≥ крањни залишатимутьс¤ в умовах ѕершоњ ’вил≥, тим менше конкурентоспроможних товар≥в вони реально дадуть на св≥товий ринок. 2) глибоко вбудоване в цю стратег≥ю припущенн¤, що тод≥ ¤к ≥нш≥ фактори виробництва сл≥д заощаджувати, час та енерг≥ю прац≥вника низькоњ квал≥ф≥кац≥њ заощаджувати не обов'¤зково.
• стратег≥¤ “ретьоњ ’вил≥ дл¤ б≥дних крањн: нин≥ незвичайно нов≥ в≥дношенн¤ сп≥взвучност≥ виникають м≥ж сусп≥льствами ѕершоњ ’вил≥ та цив≥л≥зац≥Їю “ретьоњ ’вил≥. ќстанн¤ маЇ багато характеристик - децентрал≥зоване виробництво, в≥дпов≥дн≥ масштаби, в≥дновлювана енерг≥¤, деурбан≥зац≥¤, виконанн¤ роботи вдома, високий р≥вень виробництва-дл¤-споживанн¤ - ¤к≥ справд≥ нагадують т≥, що притаманн≥ сусп≥льствам ѕершоњ ’вил≥. “оффлер ставить питанн¤: чи зробить ц¤ сп≥взвучн≥сть можливим дл¤ багатьох сьогодн≥шн≥х крањн ѕершоњ ’вил≥ набути характеристик цив≥л≥зац≥њ “ретьоњ ’вил≥, уникаючи повноњ в≥дмови в≥д своЇњ культури ≥ без проходженн¤ через стад≥ю розвитку ƒругоњ ’вил≥? ¬≥дпов≥дь “оффлера: б≥дним крањнам сл≥д об'Їднати елементи минулого та майбутнього - так би мовити, мотику ≥ комп'ютер. Ќаприклад: енерг≥¤ в с≥льськ≥й м≥сцевост≥ маЇ постачатись не дровами (нин≥шн¤ стратег≥¤ ѕершоњ ’вил≥), не побудовою к≥лькох г≥гантських, централ≥зованих генераторних установок (стратег≥¤ ƒругоњ ’вил≥), а спорудженн¤м багатьох тис¤ч децентрал≥зованих маленьких, дешевих б≥огазових завод≥в, що використовуватимуть людськ≥ й тваринн≥ в≥дходи самого села.

  ¬ир≥шенн¤ проблеми масового безроб≥тт¤ ≥ неповноњ зайн¤тост≥ в крањнах ѕершоњ ’вил≥: оск≥льки б≥дн¤ки св≥ту не обов'¤зково хочуть мати роботу, а хочуть мати њжу й дах над головою, то ур¤ди б≥дних крањн мають вести пол≥тику спри¤ннн¤ розвитку сектору "ј" економ≥ки.  лючем до виживанн¤ м≥льйон≥в стане неповна зайн¤т≥сть в сектор≥ "Ѕ" (тобто прац¤ за плату на ринку) + виробництво-дл¤-споживанн¤. ўоб зб≥льшити продуктивн≥сть виробника-споживача ур¤дам сл≥д спр¤мувати науков≥ й технолог≥чн≥ досл≥дженн¤ на виробництво-дл¤-споживанн¤. јле нав≥ть зараз вони могли б, за дуже низьку ц≥ну, забезпечити людей простими ручними ≥нструментами, громадськими майстерн¤ми, квал≥ф≥кованими фах≥вц¤ми або вчител¤ми, м≥н≥мальними засобами зв'¤зку, зд≥йснювати доброзичливу пропаганду.

• за нормальних, нереволюц≥йних обставин, влада ел≥т в будь-¤кому сусп≥льств≥ визначаЇтьс¤ њх здатн≥стю робити так, щоб певн≥ ¤вище мали м≥сце, або так, щоб певн≥ ¤вища не в≥дбувалис¤. ÷е передбачаЇ њхню спроможн≥сть прогнозувати й контролювати ¤вища. —ьогодн≥ ур¤ди високотехнолог≥чних крањн не спроможн≥ ухвалювати своЇчасн≥ й компетентн≥ р≥шенн¤. —ьогодн≥ ел≥ти вже не здатн≥ прогнозувати насл≥дки своњх д≥й, вони в≥дчувають себе безпорадними. јле це не означаЇ, що втрачена ними влада переходить до решти сусп≥льства. ¬ багатьох крањнах ƒругоњ ’вил≥, що на них накочуЇтьс¤ “рет¤ ’вил¤ перем≥н, поширюЇтьс¤ вакуум влади - в будь-¤кий момент н≥хто не знаЇ, хто й за що в≥дпов≥даЇ.
• сьогодн≥ вс≥ колишн≥ пол¤ризац≥њ та коал≥ц≥њ розпадаютьс¤. “радиц≥йно "л≥вий" тепер часто виступаЇ ¤к процентрист, крайн≥й нац≥онал≥ст або ворог захисник≥в навколишнього середовища. √оловний "ритуал" ƒругоњ ’вил≥ - голосуванн¤ - втрачаЇ своЇ значенн¤. ѕол≥тичн≥ парт≥њ втрачають свою силу.
• отже, маЇмо проблему: представницький ур¤д б≥льше не працюЇ. ћи думаЇмо вир≥шити њњ через пошук "сильн≥шого кер≥вництва" - р≥шучих на вигл¤д, самовпевнених кер≥вник≥в ≥з випнутою щелепою. јле цей пошук "сильного кер≥вника" Ї одн≥Їю з наших найживуч≥ших й найнебезпечн≥ших пол≥тичних ≥люз≥й, що ми њх повинн≥ докор≥нно перегл¤нути.

• м≥ф про ефективн≥сть авторитаризму: сьогодн≥ так багато ≥нституц≥й розпадаютьс¤, а непередбачен≥сть стала такою загрозливою, що м≥льйони людей, виход¤чи з розповсюдженого у¤вленн¤, н≥би диктатори принаймн≥ можуть "примусити поњзди ходити вчасно", охоче в≥ддали б ¤кусь частку свободи (бажано чужоњ), щоб т≥льки њхн≥ економ≥чн≥, соц≥альн≥ та пол≥тичн≥ поњзди ходили вчасно. јле сильне кер≥вництво й нав≥ть тотал≥таризм - мають мало сп≥льного з ефективн≥стю. ћало Ї п≥дстав вважати, що на час написанн¤ ц≥Їњ книги (початок 1980-х) —–—– функц≥онував ефективно, хоча його кер≥вництво безсумн≥вно "сильн≥ше" й б≥льш авторитарне, н≥ж кер≥вництво —Ўј чи ‘ранц≥њ. ƒобре налагоджен≥ там лише в≥йськова, пол≥ц≥йна та к≥лька ≥нших функц≥й, важливих дл¤ збереженн¤ режиму, а в усьому ≥ншому —–—– - це нап≥взатоплений пароплав. јналог≥чно, м≥ф≥чною була ≥ндустр≥альна ефективн≥сть нацистськоњ Ќ≥меччини.
• другою фатальною помилкою тих, хто закликаЇ до сильного кер≥вництва, Ї невисловлене припущенн¤, що стиль кер≥вництва, ¤кий працював у минулому, працюватиме й у тепер≥шньому або майбутньому. јле р≥зн≥ цив≥л≥зац≥њ вимагають дуже р≥зних ¤костей кер≥вництва. ≤ те, що сильне в одному випадку, може бути абсурдним та згубно слабким в ≥ншому. "—лабк≥сть" сьогодн≥шн≥х кер≥вник≥в - це не так в≥ддзеркаленн¤ њхн≥х особистих ¤костей, ¤к насл≥док занепаду ≥нституц≥й, в≥д ¤ких залежить њхн¤ влада.

• наш≥ пол≥тичн≥ та ур¤дов≥ структури формувалис¤ в той час, коли нац≥ональн≥ держави т≥льки утворювалис¤.  ожен ур¤д м≥г ухвалювати б≥льш чи менш незалежн≥ р≥шенн¤. —ьогодн≥ ми лише п≥дтримуЇмо м≥ф про нац≥ональний суверен≥тет: насправдi кожне р≥шенн¤ в кожн≥й крањн≥ спричин¤Ї проблеми або в≥дпов≥дн≥ реакц≥њ в ≥нших. ∆оден пол≥тик, жоден нац≥ональний ур¤д не може дати раду взаЇмопереплетеним фундаментальним проблемам, причини ¤ких виход¤ть за меж≥ його спроможност≥ - надто масштабн≥ чи надто спец≥ал≥зован≥ (м≥сцев≥).
• прискоренн¤ темпу пол≥тичного житт¤, в≥ддзеркалюючи загальне прискоренн¤ перем≥н, посилюЇ сьогодн≥шн≥ пол≥тичну та ур¤дову кризи. Ќаш≥ кер≥вники, змушен≥ працювати в орган≥зац≥¤х, спроектованих дл¤ пов≥льн≥шого сусп≥льства ƒругоњ ’вил≥, - не можуть виробл¤ти розумн≥ р≥шенн¤ так швидко, ¤к того вимагають под≥њ.
• демасиф≥кац≥¤ пол≥тичного житт¤: т≥льки у сусп≥льств≥ ƒругоњ ’вил≥ пол≥тичн≥ кер≥вники могли склеювати докупи з п≥вдес¤тка пол≥тичних блок≥в коал≥ц≥ю, ≥ спод≥ватись, що вона житиме довго. “рет¤ ’вил¤ приносить до пол≥тичного житт¤ прискоренн¤ та розмањтт¤: електорат не просто д≥литьс¤ на окрем≥ групи зам≥сть минулоњ нац≥ональноњ чи класовоњ Їдност≥, сам≥ ц≥ групи утворюютьс¤ навколо одн≥Їњ проблеми, ≥снують недовго, щезають та в≥дновлюютьс¤ усе швидше, - формують нест≥йк≥, важк≥ дл¤ анал≥зу теч≥њ. «б≥льшенн¤ соц≥ального розмањтт¤ означаЇ, що в той час ¤к наш≥ пол≥тичн≥ системи теоретично спираютьс¤ на правило представництва б≥льшост≥, реально вже неможливо сформувати б≥льш≥сть нав≥ть у питанн¤х, важливих дл¤ виживанн¤. ƒемасиф≥кац≥¤ пол≥тичного житт¤ б'Ї в найголовн≥ше пон¤тт¤ пол≥тичноњ теор≥њ ƒругоњ ’вил≥: концепц≥ю представництва.
• крах загальноњ думки ¤к насл≥док демасиф≥кац≥њ: тод≥ ¤к ƒруга ’вил¤ виробила масове сусп≥льство, “рет¤ ’вил¤ демасиф≥кувала нас, вивод¤чи всю сусп≥льну систему на вищий р≥вень розмањтт¤ та складност≥. ÷¤ сусп≥льна диференц≥ац≥¤ призводить до краху загальноњ думки. ” масовому ≥ндустр≥альному сусп≥льств≥, коли люди та њхн≥ потреби були досить однор≥дним й типовими, загальна думка становила дос¤жну мету. ¬ демасиф≥кованому сусп≥льств≥ ми не маЇмо н≥ державноњ мети, н≥ рег≥ональноњ, н≥ мети штату чи м≥ста. –≥зноман≥тн≥сть в будь-¤кому парламентському виборчому окруз≥ така велика, що њхн≥й "представник" не може лег≥тимно репрезентувати загальну волю з т≥Їњ причини, що њњ просто не ≥снуЇ. ÷ей крах загальноњ думки означаЇ, що все б≥льше ур¤д≥в Ї ур¤дами меншост≥.
• зростанн¤ к≥лькост≥ р≥шень: надто багато р≥шень, ¤к≥ надто швидко ухвалюютьс¤ ≥ стосуютьс¤ надто багатьох ≥ надто незвичних проблем, - а не ¤кась у¤вна "в≥дсутн≥сть сильноњ влади", - ось що по¤снюЇ велику некомпетентн≥сть сьогодн≥шньоњ пол≥тичноњ та ур¤довоњ д≥¤льност≥.  оли “рет¤ ’вил¤ перетворюЇ сусп≥льство, п≥д≥ймаючи його на багато вищий р≥вень розмањтт¤ та складност≥, кер≥вники стають залежними в≥д усе б≥льшоњ к≥лькост≥ людей, що допомагають њм ухвалювати та впроваджувати р≥шенн¤. „им вагом≥ш≥ ≥нструменти Ї в розпор¤дженн≥ кер≥вника, - надзвуков≥ винищувач≥, ¤дерна збро¤, комп'ютери, телезв'¤зок, - тим б≥льше, а не менше стаЇ в≥н залежним.

• влада меншост≥: принцип влади б≥льшост≥, ключовий узаконений принцип ери ƒругоњ ’вил≥, Ї неадекватним в демасиф≥кованому сусп≥льств≥ “ретьоњ ’вил≥. ¬ розмањтому сусп≥льств≥ берутьс¤ до уваги не б≥льшост≥, ¤ких вже просто немаЇ, а меншост≥. ƒемократ≥¤ двадц¤ть першого стол≥тт¤ спиратиметьс¤ на меншост≥. ƒл¤ цього нам сл≥д створити нов≥ пол≥тичн≥ ≥нституц≥њ, чутлив≥ до швидких зм≥н в потребах меншин й зм≥нити усю стару мажоритарну систему голосуванн¤, спр¤мовану на ви¤вленн¤ вже невловноњ б≥льшост≥. јле це не означаЇ передати нехай там кому всю повноту влади, ми не можемо дозволити крих≥тним меншинам ухвалювати значн≥ р≥шенн¤, ¤к≥ тиранитимуть ус≥ ≥нш≥ меншини. —л≥д п≥дсилити представництво меншостей в пол≥тичн≥й систем≥ демасиф≥кованого сусп≥льства, а проте дозволити меншинам утворювати б≥льшост≥.
• нап≥впр¤ма демократ≥¤: ¤кщо на початку ери ƒругоњ ’вил≥ люди обирали представник≥в своњх ≥нтерес≥в ¤к таких, що спроможн≥ до вр≥вноважених ≥ компетентних р≥шень, то сьогодн≥ обран≥ нами представники знають усе менше й менше про м≥р≥ади заход≥в, щодо ¤ких вони повинн≥ ухвалювати р≥шенн¤, ≥ змушен≥ все б≥льше покладатис¤ на думки ≥нших - персоналу, зовн≥шн≥х експерт≥в. —ьогодн≥ представник уже не репрезентуЇ нав≥ть самого або саму себе. Ѕезпорадн≥сть представницьких ≥нституц≥й означаЇ, що багато з р≥шень, ¤к≥ нин≥ ухвалюютьс¤ невеликою к≥льк≥стю псевдопредставник≥в, можуть бути поступово передан≥ назад самим виборц¤м. ћожна винайти багато вар≥ант≥в, щоб об'Їднати пр¤му й непр¤му демократ≥ю (наприклад, нац≥ональн≥ консультативн≥ плеб≥сцити), коли не ≥снувало б абсолютно автоматичного механ≥зму зд≥йсненн¤ вол≥ громад¤н, але висловлен≥ ними бажанн¤ мали б певну реальну вагу.
• розпод≥л сфери р≥шень: багато проблем, ¤ким намагаютьс¤ дати раду нац≥ональн≥ ур¤ди, перебувають просто поза межами њхн≥х спроможностей - надто масштабн≥ чи навпаки, надто др≥б'¤зков≥ ≥ спец≥ал≥зован≥. “ому нам треба под≥лити сферу р≥шень, делегувавши, залежно в≥д сут≥ проблеми, масштабн≥ питанн¤ на транснац≥ональний р≥вень, м≥сцев≥ - на субнац≥ональний р≥вень - рег≥онам, штатам, пров≥нц≥¤м, населеним пунктам чи негеограф≥чним сусп≥льним угрупованн¤м. јдже ур¤дов≥ ≥нституц≥њ мають в≥дпов≥дати структур≥ економ≥ки, ≥нформац≥йн≥й систем≥ та ≥ншим характеристикам цив≥л≥зац≥њ. —ьогодн≥ ми Ї св≥дками фундаментальноњ децентрал≥зац≥њ виробництва та економ≥чноњ д≥¤льност≥. ÷е змушуЇ до децентрал≥зац≥њ процесу ухваленн¤ ур¤дом пол≥тичних р≥шень.

  «астосуванн¤ цього принципу розширюЇ структуру ел≥т. –озширенн¤ демократ≥њ залежить передус≥м в≥д т¤гар¤ ухваленн¤ р≥шень, доки т¤гар ухваленн¤ р≥шень у соц≥альн≥й систем≥ важчатиме, зб≥льшуватиметьс¤ потреба розд≥лити його через ширшу демократичну участь.